У день пам’яті святителя і чудотворця Петра, Митрополита Київського і всієї Русі Священноархімандрит Києво-Печерської Лаври Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звершив Літургію у храмі прп. Агапіта Печерського.

Під час богослужіння Предстоятелю Української Православної Церкви співслужили митрополити: Вишгородський і Чорнобильський Павел, Чернівецький і Буковинський Мелетій, Бориспільський і Броварський Антоній, Ніжинський і Прилуцький Климент; архієпископи: Яготинський Серафим, Хотинський Веніамін, Баришівський Віктор, Білогородський Сільвестр; єпископи: Ірпінський Лавр, Бородянський Марк, Герцаївський Силуан, братія монастиря та духовенство УПЦ на чолі з духівником обителі архімандритом Антонієм.

Після співу Трисвятого була звершена архієрейська хіротонія клірика Чернівецько-Буковинської єпархії архімандрита Веніаміна (Волощука) во єпископа Боярського, вікарія Київської митрополії. Новорукоположений архієрей нестиме послух керуючого парафіями УПЦ за кордоном.

Під час Божественної Літургії підносилися особливі прохання про дарування миру і тиші в землі нашій українській та визволення від всякого ворога і супостата, а також про благословення Боже для приймаючих у себе тих, хто був змушений залишити свої рідні домівки.

Після закінчення Літургії Блаженніший Митрополит Онуфрій звернувся до єпископа Боярського Веніаміна зі словом на вручення жезла, після чого новорукопокладений архієрей преподав усім перше архіпастирське благословення.

Майбутній святитель Петр народився на Волині у другій половині XIII століття у благочестивій родині. У 12 років юнак вступив до монастиря. В цьому віці він був навчений грамоті, вивчав Священне Писання, писав ікони. Його авторству належить чудотворна, яка так і називається «Петрівська». Згодом по благословенню він перебрався в усамітнене місце, де подвизався в подвигах благочестя.

Сама Божа Мати обрала того, хто писав Її ікони, щоб поставити на святительську кафедру, явивши Свою волю уві сні іншому претенденту на це місце. Константинопольський Патріарх Афанасій із Собором поставив святителя Петра на Київську та всієї Русі митрополію. Після повернення додому в 1308 році мітрополіт Петр перебував недовго в напівзруйнованому Києві, але небезпеки, що загрожували цьому місту, змусили його, за прикладом його попередника, жити у Володимирі на Клязьмі. У 1325 році святитель Петр на прохання великого князя Іоанна Даниловича Каліти (1328–1340) переніс митрополичу кафедру з Володимира до Москви.

Святителю Петру доводилося міняти місця перебування часто, оскільки землі, які він духовно окормляв, знаходилися під ярмом монголо-татарської орди.

У цей період особливо важливими були праці та турботи святителя про утвердження в державі істинної віри та моральності. Під час постійних об’їздів єпархій він невпинно повчав народ і духовенство про суворе збереження християнського благочестя. Ворогуючих князів він закликав до миролюбності та єдності.

Багато попрацювавши для утвердження Православ’я на ввірених йому землях, 21 грудня 1326 року святитель Петр відійшов до Бога і через 13 років він був прилічений до лику святих.

Фотогалерея: