У день пам’яті святителя Петра, Митрополита Київського і всієї Русі, Намісник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел звершив Божественну Літургію в Хрестовоздвиженському храмі обителі. Його Високопреосвященству співслужили братія Святої Печерської обителі в священному сані на чолі з благочинним архімандритом Антонієм. Під час богослужіння у вівтарі молився митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим.

Напередодні ввечері владика Намісник очолив полієлейну службу в Трапезному храмі преподобних Антонія і Феодосія Печерських. Також митрополит Павел прочитав Різдвяний трипіснець на малому повечір’ї.

Після читання Євангелія на Літургії митрополит Павел звернувся до віруючих зі словом проповіді, в якому відзначив важливість збереження церковного Передання: «У нашій Церкві Христове Передання збережено в повній мірі, наші угодники не привнесли нічого нового, але тільки зберегли те, що їм передавали їх попередники».

Далі владика розповів про життя шанованого в цей день святителя Петра, Митрополита Київського і всієї Русі, після чого продовжив: «Наша Руська Церква багата на подвижників благочестя. Тут виросло древо Христа і благословення від святого апостола Андрія Первозванного; не тільки в Києві, а й по всій Святій Русі було поставлено безліч церков. Напевно, жодна Церква не дала стільки угодників Божих: преподобних, мучеників, сповідників, святителів, які зараз возлежать разом з Авраамом, Ісааком і Іаковом і моляться за всіх нас і за увесь світ перед Престолом Творця. Святитель Петр і всі святі нашої землі моляться за вірних, щоб Господь допоміг нам пронести наш життєвий хрест, вони моляться і за невірних, щоб Господь просвітив кожну людину.

Сьогодні, дорогі брати і сестри, ми молимося святителю Петру, ми маємо можливість прикластися до ікони з частинкою його святих мощей, якими він благословляв і благословляє всіх нас до сьогоднішнього дня, тому що для них немає національностей і розділень, весь світ для них — це їх великий дім, за який вони покликані Богом бути молитвениками і заступниками.

Ми звертаємося до цього великого святителя, щоб за його молитвами Господь поклав край тим беззаконним подіям, які сьогодні відбуваються в нашій країні відносно законної і канонічної Церкви, щоб Господь повернув усіх заблудлих до істинної віри, щоб і нас не позбавив Своеї великої милості і привів до заповіданої Христом єдності в тихій пристані Царства Небесного!»

Під час богослужіння були піднесені сугубі молитви за мир в Україні та єдність Православної Церкви.

Після закінчення Літургії митрополит Павел подякував братії, які співслужили, парафіянам і прочанам за молитви, причасників привітав з прийняттям Животворящих Христових Таїн, іменинників, які носять ім’я святителя Петра Київського — з днем небесного покровителя, і призвав на всіх Боже благословення.

Народився майбутній святитель на Волині у другій половині XIII століття в благочестивій родині. У 12 років юнак вступив до монастиря. У цьому віці він вже був навчений грамоті, вивчав Святе Письмо, писав ікони. Його авторству належить перша чудотворна ікона Московського царства, яка так і називається «Петровська». Через деякий час з благословення він перебрався в усамітнене місце, де подвизався в подвигах благочестя.

Сама Божа Матір обрала того, хто писав її ікони, щоб поставити на святительську кафедру, явивши Свою волю уві сні іншому претендентові на це місце. Константинопольський патріарх Афанасій з Собором звів святителя Петра на Київську і всієї Русі митрополію. Після повернення додому в 1308 році митрополит Петр перебував недовго в напівзруйнованому Києві, але небезпеки, які загрожували цьому місту, змусили його, за прикладом його попередника, жити у Володимирі-на-Клязьмі. У 1325 році святитель Петр на прохання великого князя Івана Даниловича Калити (1328-1340) переніс митрополичу кафедру з Володимира до Москви.

Святителю Петру доводилося міняти місця перебування часто, так як землі, якими він духовно опікувався, перебували під ярмом монголо-татарської орди. У 1312 році святитель здійснив поїздку в орду, де отримав від хана Узбека грамоту, яка охороняла права руського духовенства.

У цей період особливо важливими були праці і турботи святителя про затвердження в державі істинної віри і моральності. Під час постійних об’їздів єпархій він невпинно повчав народ і духовенство про суворе зберіганні християнського благочестя. Князів, які ворогували, він закликав до миролюбства і єдності.

Багато потрудившись для утвердження Православ’я на ввірених йому землях, 21 грудня 1326 року святитель Петр відійшов до Бога, був похований в Успенському соборі Московського кремля. Через 13 років в 1339 році він був причислений до лику святих.

Фотогалерея: