На черговій молодіжній зустрічі, яка відбулася в 9-й недільний день після П’ятидесятниці, обговорювали прочитане за Літургією євангельське зачало, в якому розповідалося про те, як Господь під час бурі врятував апостола Петра, потопаючого по маловір’ю.

Після молебню зі співом Акафісту Пресвятій Богородиці ієромонах Кирил перейшов до бесіди про євангельське оповідання. «Святий апостол Петро прийняв помисел невір’я і почав потопати, — нагадав отець Кирил. — Кожен йде по життєвим водам, тому всім необхідно тверде уповання на Господа в будь-якій ситуації».

Але насамперед отець Кирил поцікавився, які відчутні блага дає учасникам зустрічей перебування в Церкві. Молоді люди відповідали так: «Можна зцілитися, отримати розраду в скорботних обставинах, духовну радість». Отець Кирил погодився, що бути православним — це велика честь, і таким подаються не тільки зцілення душевні і тілесні, але, перш за все, духовне зміцнення. Отець Кирил попередив, що отриману благодать людина може втратити, коли вона згрішить. Однак не варто впадати у відчай, тому що повернути її можна через покаяння. При цьому виступаючий зауважив, що через нечистосердечне покаяння людина відчуває не полегшення, а черствість душі.

Ієромонах Кирил попередив: «Багато людей не знають, для чого прийшли на сповідь, замість щирого каяття у своїх гріхах ведуть розмови, що не стосуються Таїнства Сповіді. Дозвільна молитва не є формальним пропуском до Причастя, треба перш за все йти за Христом. Покаяння — це крик душі про свої гріхи й надія на Бога, як у Петра: «Господи, допоможи, гину!» Сповідь — це окреме Таїнство, і священик тут тільки свідок. Неправильно вживаючи ліки, можна отримати не зцілення від хвороби, а її посилення. Якщо людина сповідує гріхи щиро, тоді Господь почує і простить, Він тоді обов’язково подасть розраду і зцілення».

Потім продовжили зустріч розповіддю про сучасні чудеса, феномен мироточення ікон. В ході обговорення отець Кирил попередив, що потрібно з розсудливістю ставитися до звісток про чудеса, так як «іноді шукають дива, а не Христа. Також буває, що люди не цінують ікони, якщо вони не мироточать. Непобожне ставлення до святині може використовувати диявол в своїй підступності. Важливо завжди пам’ятати, що наше спасіння — це перебування з Христом».

Далі слово було надано ієродиякону Анатолію. Отець Анатолій розповів про святого пророка Ієзекіїля, а також той час, коли він проповідував іудеям: «Один з найбільших пророків Старого Заповіту, мав дуже цікаву, але складну алегоричну мову для опису того, чому був свідок».

Викликала інтерес думка отця Анатолія про те, що духовне спустошення Єрусалимського храму призвело до його фізичного руйнування. Вірно підмічено, що коли шанували Бога, то Господь милував. Але в разі відпадання від живої віри, формального ставлення до обрядів ніякі святині не допомагали подолати розрив з Богом внаслідок охолодження віри. Ієродиякон Анатолій на прикладах із сучасного життя показав, що благодать ми самі або зберігаємо, або втрачаємо, впадаючи в гріх.

Згадавши про те, що напередодні вшановували пам’ять святої Марії Магдалини, отець Анатолій запропонував поговорити про її подвиг, чим вона допомагає нам. В ході бесіди він попередив про те, що помилково багато хто вважає її такою, що жила у великих гріхах до зустрічі з Учителем.

Також отець Анатолій застеріг від слідування поширеній думці, де змішалися відомості з життя різних жінок, що згадуються в Євангелії. Часто події, описані в Новому Заповіті, що відбуваються, наприклад, з сестрою Лазаря Марією, також з блудницею, яка омила сльозами ноги Христа, помилково називають такими, що стались в житті святої Марії Магдалини. Свята Марія Магдалина відома, перш за все, тим, що одна з небагатьох не втекла під час Хрестових Страждань Христа.

Підводячи підсумок зустрічі було сказано, що для збереження міцної віри необхідна Божа благодать, яка щедро подається в Церкві. І саме тим, хто перебуває в лоні Церкви, Господь дає все необхідне для спасіння.

Фотогалерея: