Уже традиционно перед началом работы молодежной встречи был совершен молебен с пением Акафиста Пресвятой Богородице, который возглавил иеромонах Глеб — куратор курсов.

Вже традиційно перед початком роботи молодіжної зустрічі було звершено молебень зі співом Акафіста Пресвятій Богородиці, який очолив ієромонах Гліб — куратор курсів.

Першим слово було надано насельнику Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври ієромонаху Кирилу, який окреслив основні моменти недільного євангельського читання, в якому розповідалося про зцілення Спасителем слуги сотника, підсумувавши: «Багато хто задається питанням, яка актуальність даної євангельської оповіді в наш час? І чи був сотник істинно вірним Богу? Ми не можемо виносити судження неупереджено. Дуже небезпечно засуджувати людей різних віросповідань. Ми повинні намагатися самі об’єднатися навколо Христа, адже нас, християн пов’язує один з одним найголовніше — любов жива і справжня. А вже з цієї любові виникає спілкування людей глибоко віруючих, які не засуджують інших, але своїм прикладом показують всім людям, які сповідують інші вірування, де є істина, наслідуючи в цьому Самого Господа нашого Ісуса Христа. Але при цьому нам необхідно пам’ятати головну мету нашого життя — це прагнення до святості і до заповіданої Христом єдності».

Про значення віри як дару Божого розповів заступник куратора курсів ієродиякон Піор. «Потрібно намагатися відповідати високому званню християнина, — сказав зокрема отець ієродиякон, — і не забувати слова Ісуса Христа: «…кому дано багато, багато від нього й жадатимуть» (Лк. 12:48). Потрібно завжди дякувати Богові за той великий дар істинної віри, даний нам — православним християнам».

На завершення до учасників «молодіжки» звернувся викладач Київської духовної академії кандидат богослов’я Надь Олег Оттович з продовженням розмови на тему вибору добра і зла в повсякденному житті християнина.

«Ця тема досить складна, — сказав Олег Оттович, — але, перш за все, саме життєва духовна практика дає відповіді на подібні питання. В Євангелії слова «радійте» або «радуйся» зустрічаються 365 разів. Це можна розцінити як свідчення того, що християнство вчить по-справжньому цінувати дане Богом і не є релігією заборон.

Необхідно бути чесним з Богом, з ближніми і з самим собою. Для цього треба любити Господа від щирого серця. А любов — це завжди самопожертва, це жертва служіння Богу і ближньому, це жертва служіння кожній людині, яка зустрічається на нашому життєвому шляху. І якщо ми свої вчинки будемо порівнювати з Євангелієм, з тим, що в ньому сказано Господом, ми навчимося відрізняти добро від зла, а в повсякденному житті будемо чинити тільки по своїй совісті».

Фотогалерея: