У вівторок першої седмиці Великого посту в Успенському соборі було звершено уставне ранкове богослужіння, за яким молилися Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій, Намісник Києво-Печерської Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, а також братія монастиря.

Увечері того ж дня Намісник Святої Печерської обителі митрополит Павел прочитав другу частину Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського у Трапезному храмі преподобних Антонія і Феодосія Печерських. За великим повечір’ям у вівтарі молилися братія і гості Лаври.

Після прочитання другої частини Великого покаянного канону владика Намісник звернувся до всіх, хто молився, зі словом проповіді, в якому сказав: «Сьогодні ми послідуємо Христу Спасителю, наслідуючи Його подвиг в пустелі. Він прийняв нашу плоть, не погребував нами, Він сорок днів постився у пустелі, Він проповідував, Він постраждав і воскрес – Він зробив все для нашого спасіння.

Господь молився за кожну людину. Багатьох Господь покликав, але пішли за ним тільки ті, котрі готові бути з Христом і в радості, і в труднощах. Так відбувається і до цього дня. Проповідь про Христа чули всі, але далеко не всі на неї відгукнулися.

Господь готовий відправитися з нами і чекати нас, навіть коли ми впадаємо в найтяжчі гріхи, Він готовий взяти нас на Свої всесильні руки і принести до Свого Отця. Господь любить нас і готовий чекати нашого з вами, дорогі браття і сестри, покаяння. Нам же варто тільки звернути до Нього свої погляди і принести цей гідний плід.

У Великому покаянному каноні, який ми тільки що чули, зібрано все те, в чому ми можемо покаятися перед Богом. Тут зібрані всі образи Старого і Нового Завітів, в яких преподобний Андрій Критський показує нам приклади покаяння.

У цьому каноні – біль його душі. Напевно, сам він не впадав в усі ці гріхи, які описані в каноні, але для науки нам він описує, що твориться в нашій душі. Ми боремося, падаємо, але знову встаємо і йдемо по тернистому шляху спасіння. Деякі впадають у відчай і опускають руки. І в цей період посту дається нам радість покаяння, радість очищення душі і Причастя Тіла і Крові Христа Спасителя. Церква, як чадолюбива мати, дає людині все для зміцнення її душевних і тілесних сил, адже тільки постом і молитвою можна зруйнувати діла диявола і прийняти велику благодать і силу, щоб бути прикладом і для інших людей.  

Покаяння – це найвеличніший дар, і ми з вами повинні дякувати Богу за те, що ми в Святій Соборній і Апостольській Церкві, де є законна ієрархія і де є благодать. І людина, яка зустрічається з цією благодаттю, неодмінно стає більш терпимою, доброю, лагідною, така людина віддає своє життя за інших, здобувши милість Божу. Людина здатна тоді до гідного прийняття Тіла і Крові Христових.

Багато людей недбало ставляться до цього Великого Таїнства, тим самим тільки ушкоджуючи свою душу. Ми повинні підходити до цього Таїнства з острахом і трепетом як до палаючого вогнища, адже Таїни Христові спалюють терня гріхів, оновлюючи нас.

Будемо ж просити Бога, щоб Він зберіг нас в Церкві, будемо дякувати Йому за всі ті благодіяння, які виливаються на нас, щоб всім нам стати спадкоємцями вічної радості у Царстві Отця Небесного!»

Фотогалерея: