Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Фоторепортажі

03.12.2019

Єпископ Віктор про пріснопам’ятного Митрополита Володимира

иерод. Никодим

001З ім’ям покійного Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира (Сабодана) пов’язана ціла епоха в історії Української Православної Церкви. 121-й Митрополит Київської кафедри займав її в найскладніший період становлення сучасної України – з 1992 по 2014 рік, але зміг своїм прикладом лагідності і в той же час стійкості в Православній вірі утвердити і захистити церковну незалежність і канонічність.

Для того, щоб учасники просвітницьких зустрічей могли краще усвідомити апостольські слова: «Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру» (Євр. 13:7), на чергову молодіжну зустріч був запрошений вікарій Київської єпархії єпископ Баришівський Віктор. Владика особисто знав пріснопам’ятного Предстоятеля УПЦ і завжди з радістю ділиться живими спогадами про нього не тільки як про видатного діяча Православ’я, а й як про християнина, нашого сучасника, що ніс сугубий, але потайний подвиг благочестя.

Після Акафісту на честь ікони Пресвятої Богородиці «Достойно єсть» і літії за спочилим Первосвятителем РПЦ Патріархом Олексієм, який відійшов до Господа 11 років тому, куратор зустрічей архімандрит Гліб запросив преосвященнішого владику Віктора почати розповідь про особистість і погляди Блаженнішого Митрополита Володимира.

Перш за все владика Віктор звернув увагу присутніх на особливу любов Митрополита Володимира не тільки до всієї України, але зокрема й до своєї малої батьківщини – села Марківці Хмельницької області. Блаженніший Владика дуже трепетно ставився до своїх батьків, про яких рідко згадують в офіційних біографіях: «З раннього дитинства майбутній Предстоятель завдяки своїм батькам був глибоко віруючим. У нього був добрий, але суворий батько, а особливу благоговійну любов до матері він проніс усе життя і тяжко оплакував її смерть, коли вже був архієреєм. За те, що він був віруючим і відвідував богослужіння, юного Віктора (так звали Митрополита до чернечого постригу) часто висміювали в школі, але він неухильно продовжував ходити до церкви.

Одного разу під час богослужіння в храм, де прислужував майбутній архієрей, увірвалися співробітники НКВД, щоб заарештувати настоятеля парафії. “Прочитай канон до кінця, ти будеш в Церкві великою людиною”, – були останні напутні слова батюшки, звернені до юного сповідника. Незважаючи на настільки тяжкі дитячі спогади, він завжди хотів залишитися простим священиком у своєму рідному селі. За кілька місяців до відходу у вічність було виконано його заповітне бажання – знову відвідати свою малу батьківщину, всупереч усім труднощам, пов’язаним з поїздкою важкохворої літньої людини».

Також молоді люди змогли дізнатися про те, яким відкритим залишався для всіх Митрополит Володимир, вже будучи в архієрейському сані: «Студенти дуже любили його, бо двері ректора завжди були відкриті, і він був близький їм. У владики був талант знаходити спільну мову з усіма, він ніколи не ставив штучні бар’єри між собою і іншими».

Особливу увагу в своїй розповіді гість «молодіжки» приділив предстоятельському служінню Блаженнішого: «Митрополит Володимир жив, випромінюючи християнську любов, і проповідував її. Він перемагав своєю смиренністю, ніколи не хотів протистоянь».

Також, відповідаючи на питання молодих людей, владика Віктор підкреслив, що «всупереч деяким думкам, образ Митрополита Володимира як переконаного автокефаліста не збігається з дійсністю, таке спотворення його поглядів і принципів певним колом людей не має під собою ніяких підстав». Це підтверджують власні слова Митрополита Володимира: “В законній державі – законна Церква”. Він ніколи не підтримував тезу, що розповсюджувалась на початку розколу 1992 року: “Незалежній державі – незалежну Церкву”.

Саме Блаженніший Митрополит Володимир з болем відзначав, що розкол – це рана на церковному тілі всього Вселенського Православ’я, і цю проблему треба вирішувати на всеправославному рівні. Також Блаженніший Владика стверджував, що автокефалія може бути отримана в результаті подолання розколу. Тобто такі, що відпали, повинні усвідомлено принести покаяння і після цього повернутися до лона Церкви. Тільки це правильний канонічний шлях. Він вважав, що існування декількох православних юрисдикцій на одній державній території не повинно бути».

Коли час зустрічі підійшов до кінця, отець Гліб від імені всіх присутніх подякував гостю за такі теплі спогади і висловив упевненість, що Блаженніший Митрополит Володимир, який перейшов у вічність, молиться на Небесах за тих, хто його пам’ятає.


Браття і сестри! Нагадуємо, що в Києво-Печерській Лаврі в даний час в Церковно-археологічному музеї КДАіC проходить виставка, приурочена до 84-ї річниці від дня народження та 5-річчя з дня кончини Митрополита Київського і всієї України Володимира. Графік роботи: будні дні з 14:30 до 19:30. Вхід вільний.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.



Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: