Топ-100

Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Огляд ЗМІ

22.01.2019

«Церква стоїть поза політикою, національними ознаками й поза мінливими людськими бажаннями»

Митрополит Владимир
Інтерв’ю «Благодать діє в Церкві незалежно від політичних обставин» спочилого Предстоятеля Української Православної Церкви блаженнійшого Митрополита Володимира інформаційному агентству «Франс Прес» (L’Agence France-Presse – AFP). Надруковано: Печерський благовісник №2 (4) 2005 р.

020У церковних і навколоцерковних колах існує думка, що покійний Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир (Сабодан) безумовно був прихильником автокефалії. У спростування цієї помилкової думки ми наводимо інтерв’ю Блаженнішого Митрополита Володимира інформаційному агентству «Франс Прес», яке дав Предстоятель ще в 2005 році.

Шановні читачі, хочемо звернути вашу увагу на час (рік) інтерв’ю, на момент якого Предстоятель перебував у відносно доброму здоров’ї. Надалі ж інформація про те, що Блаженніший Митрополит Володимир був прихильником автокефалії, найчастіше виходила від осіб з його оточення, причому деякі вже не є кліриками Української Православної Церкви.

— Ваше Блаженство, чому, на Вашу думку, відбувся розкол в українському Православ’ї?

— Розкол — це кровоточива рана на тілі Української Православної Церкви. Причиною розколу, як і більшості гріхів, є гординя, особисті амбіції, відсутність почуття відповідальності за долю Церкви і народу Божого. Крім того, розколу сприяли політизація церковного життя та втручання політичних партій і окремих політиків, особливо на Заході України. Проблеми церковного життя взялися вирішувати вчорашні атеїсти і гонителі Церкви, які раптом змінили свої погляди й очолили всі політичні процеси в Україні. Гріх розколу лежить тяжким тягарем на совісті Михайла Денисенка — колишнього Митрополита Київського і всієї України Філарета. Він порушив архієрейську присягу, церковні закони і церковну єдність.

— Чи вважаєте Ви, що Українські Православні Церкви повинні об’єднатися? Якщо так, то в якій формі Ви вбачаєте це об’єднання?

— Православна Церква в Україні має бути єдиною. Але такої єдності можна досягти тільки за суворого дотримання церковних канонічних норм. А вони ясно говорять про те, що ті, хто відокремився від Матері-Церкви, повинні через покаяння повернутися до її лона. Іншого шляху подолання розколу не існує. Насильне об’єднання православних будь-якими силами з порушенням канонічних правил неминуче призведе до нових розколів.

— Президент Ющенко сказав, що він готовий стати посередником у цьому питанні. Чи вважаєте Ви, що він зможе допомогти цьому процесу?

— На зустрічі з главами Церков і релігійних об’єднань України, що відбулася 14 червня цього року, Президент заявив, що об’єднання українського Православ’я є прерогативою Церкви, і воно повинно здійснитися згідно з церковними канонами. Посередництво Президента в цьому питанні може мати позитивне значення тільки в тому разі, якщо не чинитиметься тиск на глави Церков і не вживатимуться заходи, що розпалять межконфесійні конфлікти. На жаль, останнім часом в деяких регіонах країни спостерігається грубе втручання державних чиновників у внутрішні справи Церкви. Якщо Президент не заборонить тим, хто при владі, на місцях диктувати Церкві, чим їй потрібно займатися окрім спасіння душі людини, то його посередництво в об’єднавчому процесі буде позбавлено будь-якого сенсу.

— Чи поділяєте Ви думку, що в Україні має бути створена Помісна Церква, оскільки Україна є суверенною державою. І чому?

— Як я вже неодноразово заявляв, Помісна Церква в Україні існує з часів Хрещення Київської Русі святим рівноапостольним великим князем Володимиром. Церква називається Помісною за місцем здійснення нею своєї спасительної місії. Благодать діє в Церкві незалежно від політичних обставин. Церква стоїть поза політикою, національними ознаками й поза мінливими людськими бажаннями. У незалежній державі може існувати незалежна або автокефальна, Церква, але за умови єдності у стремлінні до цього єпископату, духівництва і мирян. В Україні сьогодні відсутня така єдність, і процес набуття нашою Церквою відповідного канонічного статусу потребує часу, терпіння, а головне, смирення. Треба покластися на волю Божу.

— Керівництво УПЦ Київського патріархату лобіює Всесвітнього Патріарха Варфоломія визнати її Помісною Церквою України. Як чинитиме Варфоломій у цьому питанні і які можуть бути наслідки?

Керівництво невизнаного у православному світі так званого «Київського патріархату» полюбляє видавати бажане за дійсне. Уже неодноразово встановлювалися строки, коли Всесвітній Патріарх Варфоломій приїде до Києва і визнає канонічний статус цієї організації. З цією метою чиниться тиск на Патріарха з боку деяких українських політиків. Проте Константинопольський Патріархат як законна Церква ніколи не піде на порушення канонічної дисципліни. Визнання УПЦ КП та її лідера — анафематствованного Михайла Денисенка («патріарха Філарета»), — призведе до непередбачуваних подій і стане причиною поділу у Всесвітньому Православ’ї. На такий крок Константинопольський Патріарх Варфоломій ніколи не піде.

— Керівництво УПЦ Київського патріархату стверджує, якщо їх таки визнає Варфоломій, то багато парафій Української Православної Церкви приєднаються до УПЦ КП. Яка Ваша думка з цього приводу?

— Наші парафії не приєднаються до УПЦ КП уже тільки тому, що цю структуру Константинопольський Патріарх не визнає. Крім того, парафії УПЦ давно визначилися зі своєю приналежністю. Реально перехід до УПЦ КП можливий тільки шляхом силового примусу органами державної влади й чиновниками. Це, на жаль, спостерігається сьогодні в деяких регіонах України. Але, незважаючи на таке важке становище, наші парафії залишаються вірними Матері-Церкви.

Константинопольська Православна Церква Його Блаженству Онуфрію, митрополиту Київському і всієї України

3 братньою радістю ми дізналися про Ваше обрання на історичний і славний престол Київської Митрополії. Напередодні світлого свята Преображення молимося Господеві Ісусу Христу, щоб Він дарував Вашому Блаженству духовну силу вести стадо віруючих до споглядання Його Божественної благодаті. В цей радісний момент, ми не можемо забути нашого брата і співслужителя спочилого в Бозі митрополита Володимира. Ми продовжуємо молитися за упокій його душі. Митрополит Володимир протягом багатьох десятиліть був гарантом стабільності і миру, залишивши у спадок високий приклад відповідальності, який віднині покладається на Ваші плечі. Але печаль повинна поступитися радості. Ваше обрання і Ваша інтронізація ознаменовані відкриттям нової глави в історії Православно! Церкви в Україні. Ми раді повідомити Вам, що Вселенську Патріархію і нашу особистість на урочистостях інтронізації представить делегація на чолі з Високопреосвященішим Еммануїлом, Митрополитом Гальським. Константинопольська Церква-Матір, яка просвітила християнством народ Київської Русі, завжди виявляла істинну батьківську турботу до вашої Церкви протягом багатьох благодатних століть загальної історії, а також в часи трагічних подій, які затьмарювали політичне життя вашої країни. Неможливо спокійно дивитися скільки життів загублені безумством смерті, яке в останні місяці огорнуло країну. Це братовбивство має закінчитися якомога швидше. Руйнування храмів – це негативний виклик вашій славній духовній і культурній спадщині. Підносячи молитви за повернення миру в країну, ми закликаємо всіх людей доброї волі на національному та міжнародному рівнях, сприяти шляху переговорів, а не насильства. Завжди зберігаємо в нашому серці зворушливі моменти, які ми пережили в 2008 році під час візиту до Києва з нагоди святкування річниці Хрещення Русі на запрошення української влади. Це дало можливість зустрітися з Патріархом Олексієм ІІ, з яким ми почали важливий діалог з вирішення проблем церковної ситуації в Україні. Ми дійсно вважаємо, що розкол, який зараз ділить Православну Церкву в Україні є стражданням не тільки для країни, але і для всієї православної повноти церковного Тіла Христового. На жаль, напруженна ситуація, що зараз присутня по всій країні, використовує це розділення в політичних цілях. Тим не менше, ці короткострокові стратегії не відповідають духу Євангелія. Церква є місцем примирення, а не поділу. Крім того, Вселенський Патріархат, з батьківською увагою завжди був готовий зробити свій внесок у відновлення єдності Православної Церкви в Україні. Але для примирення необхідною умовою є діалог. Голос зброї повинен вщухнути, щоб з’явилася можливість справжнього діалогу, який стане підгрунтям для розбудови гідного українського суспільства в його розмаїтті і плюралізмі. Як це не парадоксально, але криза, що сьогодні потрясає Україну, може служити позитивним фактором в цьому діалозі. З радістю у Господі, Який преобразився на Фаворі, ми передаємо Вам з Вселенського Патріархату наші братні вітання і молимося, щоб Господь споглянув із небес і побачив, і відвідав ваш виноградник і охоронив те, що насадила Його правиця (Пс. 79). Ми одночасно вітаємо і благословляємо Президента і весь боголюбивий народ України і продовжуємо молитися за єдність і мир. + Варфоломій, Патріарх Константинопольський, брат і співслужитель у Христі Фанар,серпень 2014 року

 

 

 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: