Стихи:
Миро Христу учениці приносять,
я ж їм пісню, немов миро, приношу.

У сей день, у Неділю третю по Пасхі, звершуємо святкування святим жонам-мироносицям. Споминаємо також Іосифа з Аримафеї, який був таємним учеником Христа, і з ним разом нічного ученика Никодима.

Із них жони були істинними і найпершими свідками Воскресіння, Іосиф же і Никодим — свідками погребіння, тобто всього того, що в нашому вченні є найважливішим і найпотрібнішим.

Никодим, не схилившись до однодумності з юдеями, негайно відлучається від синагоги. Іосиф же, після погребіння тіла Господнього, ввержений юдеями до ями, силою Божою визволяється звідти і повертається до себе на батьківщину, в Аримафею. І Христос по Воскресінні являється йому, перебуваючому в узах, і відкриває всю тайну Воскресіння. Незважаючи на численні страждання від юдеїв, він не вважав можливим цю тайну мовчанню віддати, але відкрито звіщав про те, що сталося. Розповідають також, що Никодим у своїх писаннях раніше від інших докладно виклав усе, що стосується страждання і Воскресіння Христового, бо належав до синагоги і достеменно знав наміри й слова, коротко кажучи, всі діла юдеїв.

Тому й причисляються вони з Іосифом, як сказано, до істинних свідків погребіння разом із жонами, що бачили Воскресіння, і споминаються тут після попереднього уверення Фоми, бо уверення те, як говорить євангелист, сталося через вісім днів (Ін. 20:26), і встановлено згадувати його перед тим. Саме жони першими побачили Воскресіння і благовістили про нього ученикам. Бо належало, щоб стать, яка першою впала в гріх і прийняла прокляття, першою узріла і Воскресіння, і першою, почувши: В муках народжуватимеш дітей (Бут. 3:16), першою ж почула і радість.

Мироносицями ж названі ось чому. Коли Іосиф і Никодим із настанням Пасхи — бо та наступна субота була великий день (Ін. 19:31), — поспішали упродовж п’ятниці віддати тіло Господа погребінню, то за юдейським звичаєм помазали його миром, але не як належало, бо плащаницею обвили і до гробу поклали, поклавши зверху переважно смирну з алоє. Тому й ті жони, які, як учениці, мали палку любов до Христа, купили дорогоцінного мира і прийшли вночі (як через страх юдеїв, так і за звичаєм), щоб раніше оплакати і помазати Його, доповнивши те, що через нестачу часу було тоді пропущено. Прийшовши ж, побачили різні видіння: двох світлосяйних ангелів усередині гробу і іншого, що сидів на камені. Після цього бачать Христа і поклоняються Йому, а Магдалина розпитує Його, немов садівника, про Нього Самого.

Отже, мироносиць було багато, але євангелисти, згадуючи лише найвизначніших, про інших мовчать. Ось хто вони були. Перша серед усіх — Марія Магдалина, з якої Христос вигнав сім бісів (Мк. 16:9). За переданням, вона, прийшовши до Риму після Вознесіння Христового, звістила про Христа кесареві Тиверію і Пилата з первосвященниками викрила, а згодом померла в Ефесі і була похована Іоанном Богословом. Цар же Лев Мудрий переніс її тіло до Константинополя. Друга — Саломія (Мк. 15:40), що, будучи дочкою Іосифа-обручника, була дружиною Зеведея. Від неї народилися євангелисти Іоанн і Іаков. Бо Іосиф мав чотирьох синів — Іакова, званого «меншим», Іосію, Симона і Іуду, — і три дочки — Есфир, Фамар і Саломію, дружину Зеведея. І тому, коли чуєш у Євангелії про Марію, матір Іакова меншого і Іосії (Мк. 15:40), розумій, що це Богородиця, бо Вона вважалася матір’ю дітей Іосифових. Таким чином, звідси виходить, що євангелист Іоанн є родичем Христа, як син Його сестри. Третя з мироносиць — Іоанна, дружина Хузи, який був домоправителем царя Ірода (Лк. 8:3). Четверта і п’ята — Марія і Марфа, сестри Лазаря; шоста — Марія, дружина Клеопи; сьома — Сусанна. Було й інших багато, як говорить божественний Лука: «і багато інших, що служили Йому своїм майном» (Лк. 8:3). І оскільки вони проповідували Воскресіння і багато посприяли утвердженню та непохитному свідченню Христового Воскресіння, Церква Божа прийняла звичай після Фоми святкувати і їм, як першим, що бачили Христа по Воскресінні, сповістили всім спасительну проповідь і самим життям найбільше наслідували Христа, як і належало жонам, від Нього навченим.

Молитвами святих жон-мироносиць, Боже, помилуй нас. Амінь.