11 червня вся повнота Православної Церкви звершує пам’ять одного з найбільш шанованих святих нашої Церкви — святителя Луки Кримського. У цей день Намісник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел звершив нічну Божественну Літургію в Свято-Введенському храмі в Ближніх печерах. Владиці Намісникові співслужили братія Святої Печерської обителі в священному сані.

Під час богослужіння були піднесені сугубі молитви за мир в Україні та за єдність Православної Церкви, а також за всіх тих, що страждають від тих чи інших тілесних недуг.

Після закінчення Літургії митрополит Павел подякував священикам, які співслужили, і всім, хто зібрався в храмі, за молитви. Також владика привітав причасників з прийняттям Животворящих Христових Таїн і побажав: «…щоб за молитвами святителя Луки Кримського Господь укріпив нас усіх у вірі, допоміг пройти всі випробування і труднощі, дарував зцілення від тілесних і душевних недуг, щоб всім нам в невимовній радості стати спадкоємцями Царства Небесного!»

На завершення владика Павел преподав усім архіпастирське благословення.

Майбутній святитель народився 27 квітня 1877 року в місті Керчі. При Хрещенні отримав ім’я Валентин. Належав до стародавнього і знатного білоруського дворянського роду Войно-Ясенецьких. У 1889 році сім’я переїхала до Києва, де в 1896 році Валентин закінчив Київську 2-гу гімназію і художню школу. У 1898 році став студентом медичного факультету Київського університету. Навчався прекрасно, був старостою групи, особливо досяг успіху у вивченні анатомії. У 1904 році обвінчався. Працював в різних регіонах імперії доктором. У 1915 році видав в Петрограді книгу «Регіонарна анестезія», яка стала великим проривом свого часу в області медицини.

Після смерті дружини в 1919 році більше часу намагається приділяти церковному життю і в 1921 році стає священиком, не залишаючи медичну роботу. У лікарню і в університет отець Валентин став приходити в рясі з хрестом на грудях; крім того, він встановив в операційній ікони Божої Матері і став молитися перед початком операції. У 1923 році приймає монашество з ім’ям Лука і стає архієреєм.

Пережив два заслання і 24 липня 1937 року був заарештований втретє. У провину єпископу ставилося створення «контрреволюційної церковно-монашеської організації». Засуджений до п’яти років заслання. Своєю професійною діяльністю активно допомагав пораненим під час Великої Вітчизняної війни. Указом Патріарха від 5 квітня 1946 року переведений до Сімферополя, де і ніс свій архіпастирський послух до кінця життя, при цьому поєднуючи церковну діяльність з хірургічною практикою. Помер 11 червня 1961 року в неділю, в день Всіх святих, що в землі Руській просяяли. 22 листопада 1995 року архієпископ Сімферопольський і Кримський Лука визначенням Священного Синоду Української Православної Церкви прилічений до лику святих. Мощі його нині почивають у Свято-Троїцькому жіночому монастирі Сімферополя.