Напередодні Неділі в Успенському соборі обителі всенічне бдіння очолив Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій. Його Блаженству співслужили: Намісник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, ректор Київських духовних шкіл митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, архієпископ Бучанський Пантелеімон, а також братія Лаври у священному сані.

У сам недільний день Божественну Літургію у Великій церкві звершив Намісник Лаври митрополит Павел у співслужінні архієпископа Пантелеімона, братії та гостей монастиря.

Владика на прикладах житій святих показав, що духовне вдосконалення можливо тільки в тому випадку, якщо людина цілком довіряє своє життя Богу. При цьому важливо те, що довіра Божому Промислу йде не через страх отримати покарання, але з любові до свого Творця, слідом за якою неодмінно буде слідувати любов до ближнього. Одним з яскравих прикладів такої довіри Творцеві є подвиг шанованих в цей день святих Кипріана та Юстини, які прийняли Христову Істину і залишилися їй вірними до останнього свого подиху.

«Смерть грішників люта, дорогі браття і сестри, і жахлива доля спіткала тих, хто віддав святих Кипріана та Юстину на муки. Людина отримує нагороду від Бога за те, що вона робить своєму ближньому. Ті ж, хто прославив і до цього дня прославляють Отця Небесного, дивного у святих Своїх, отримують відраду і розраду, мають можливість відчути на собі дію живої щирої молитви, мають можливість брати участь в Таїнствах Церкви. Такі люди звершують нелицемірне покаяння, і за цим слідують справжні добрі справи. Ми сьогодні чуємо слова Спасителя про те, що як ми хочемо, щоб з нами поступали, так треба чинити і з іншими, а прикладів як навчитися любові до ближнього у нас дуже багато. Це святі угодники, які своїм життям закарбували на собі жертовну любов Господа нашого Ісуса Христа. Прославляючи Воскреслого Христа, будемо просити святих мучеників, щоб і їх молитвами Господь не позбавив нас Царства Божого і привів до вічних благ у чертоги Отця Небесного!»

За богослужінням була вознесена сугуба молитва за мир в Україні.

Після закінчення Літургії митрополит Павел подякував владиці Пантелеімону і братії, які співслужили, за молитви, причасників привітав з прийняттям Святих Христових Таїн і закликав на всіх молільників Боже благословення.

Ранню Божественну Літургію в Хрестовоздвиженському храмі очолив блюститель Ближніх печер архімандрит Єремія. На запричастному стиху архімандрит Іларіон виголосив проповідь про недільне євангельське читання, де говорилося про любов до Бога, до ближніх і до наших ворогів. Він навів святоотецьке трактування цього зачала і пояснив, як ми повинні розуміти почуте: «Господь — наш Творець і Створювач, Він наділив нас усіма здібностями: любити, відчувати. Він наш Спаситель, який відкупив нас Своєю Чесною Кров’ю. Він Всюдисущий, і ніякі наші думки і дії не можуть від Нього утаїтися.

Заповідь любові до Бога є перша і основна для морального людського життя. Господь по Своїй благості є Велелюбним Отцем для всіх нас. Він як Добрий [u1] Отець бажає, щоб ми жили в любові, мирі та злагоді і в усьому допомагали один одному. І ближній повинен стати для нас так само близький, як і Сам Бог.

Любов до ближнього — це те, що робить нас християнами. Любов до Бога і до ближнього — основа всіх заповідей. Ними вимірюється наш духовний рівень. І досягається ця любов за допомогою благодаті Божої, за допомогою звернення нашого розуму до Бога в молитві. Молитва зводить на нас благодать Святого Духа, а де Святий Дух, там є любов.

Любов є дія Духа Святого. Любов до Бога порівнюється з любов’ю до ближнього, адже хто перебуває в любові один до одного, той перебуває в Богові. Любов же до ближнього в собі виховується різними засобами, але починається цей процес з самопримусу і самовиховання. На допомогу цьому нам приходить читання житій святих, які виконали цю заповідь, а ми маємо можливість тепер наслідувати їхній приклад.

Також на допомогу на шляху до досконалої любові до ближнього нам допоможе спілкування з тими, хто відрізняється особливою любов’ю до людей, гуманністю, милосердям і молитовним настроєм. Особливо важкою є заповідь про любов до ворогів. Вона важка, але не можна називати її неможливою. Щоб навчитися любити ворогів, дуже важливо навчитися не мстити їм, не віддавати злом за зло, тому що зло від цього тільки множиться. Якщо ми не будемо мстити ворогам, значить ми вже виконуємо заповідь Божу, значить ми вже здобули велику перемогу не над людьми, а над самим собою, над злом і над винуватцем цього зла — дияволом. У найвищому ступені досконалості це переростає в любов до ворогів.

Постараємося і ми любити всіх людей — добрих і злих, любити як самих себе. Це значить не творити ближньому того, чого ми самі собі не бажаємо. Господь заповідає нам любити; тим, хто надіється на Нього, Він дасть Свою допомогу і допоможе полюбити Його всім своїм серцем і ближнього свого як самого себе».

[u1]В рус вар с бб

Фотогалерея: