У четвер першої седмиці Великого посту на великому повечір’ї читається заключна четверта частина Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського. Читання канону в Трапезному храмі преподобних Антонія і Феодосія Печерських Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври звершив Намісник обителі митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел.

Після прочитання Канону владика Павел виголосив проповідь.

«Сьогодні вся повнота Святої Православної Церкви взиває до кожного з нас, дорогі брати і сестри, — сказав владика Намісник, — вона взиває до покаяння, вона взиває до занепалого людства з закликом покаяння: «Помилуй мене, Боже, помилуй мене», який ми чули багато разів у Великому покаянному каноні. І щоб зрозуміти, що таке гріх, ми повинні звернутися до історії, викладеної на сторінках Святого Письма Старого Заповіту. У ці перші дні Великого посту за вечірнім богослужінням читалися паремії, в яких розповідалося про те, як Господь створив світ. Це все відбувалося з милості Божої. Він мав досить небесних сил, щоб вони славили Його велич і прославляли Його благість. Але Господь поставив над усім створеним Ним світом царя тварі — людину Адама, потім Господь дає йому Єву в допомогу. Господь вдихнув дух життя в людину, і ми стали схожі на Бога. Ми стали найбільшим творінням, яке радувало Бога. Але ворог роду людського позаздрив тій радості, яку відчувала людина, безперестанно спілкуючись з Богом».

Далі владика розповів історію гріхопадіння людини і про ті наслідки, які вони мали для перших людей і мають для всіх нас і в даний час. «За вкушанням плода від дерева пізнання добра і зла пішли муки і страждання, — продолжив митрополит Павел, — почалися глузування і вбивства, наслідком чого для душі є вічні муки. Адам після падіння пішов. від лиця Божого, і Господь не став примушувати його свободну волю. Господь і до цього дня нікого ні до чого не примушує. Він чекає нашої синівської любові, Він не примушує нас робити те, чого ми не хочемо. І якщо нам добре з Богом, то чому людина не завжди радіє цій милості і часто намагається піти від цієї любові? Тому, що тьма затьмарила наш розум, і людина більше возлюбила гріх, більше возлюбила плотське і тимчасове, ніж божественне, духовне і вічне! При цьому людина забуває, що в цьому світі вона в гостях, і їй ще потрібно буде стати перед Господом і дати відповідь за всі свої діяння.

Людина відпала від Бога. Але якою б не була поганою дитина, батьки все одно за неї переживають і моляться за неї. Так і Господь не залишив Свого творіння і послав у світ Сина Свого Єдинородного, Який примирив нас з Богом, дав нам надію на життя вічне і викупив нас Своєю Чесною Кров’ю. Нам же потрібно тільки прийняти Спасителя, впустити Його в свою душу і в своє серце і всім своїм єством піти за Ним! А прикладів того, як потрібно жити з Христом, дуже багато!»

Також владика зупинився на прикладі життя преподобної Марії Єгипетської, колишньої блудниці, яку невидима сила Божа не пускала в храм, і якої Господь торкнувся Своєю десницею. «Вона ж відповіла на цей заклик Бога, — сказав владика Павел, — і все своє життя присвятила Богу, провівши його в покаянні. Тому і нагадує нам Церква про її життя в ці дні Святого Великого посту, щоб і ми пішли за Христом, відрікшись від усього тимчасового і тлінного.

Час посту — це час очищення, дорогі брати і сестри, це дні наближення до Бога, дні роздумів над своїм життям. Давайте ж і ми зараз разом зі святим пророком Давидом, з преподобною Марією Єгипетською, зі святим пастирем Критської Церкви преподобним Андрієм будемо взивати до Господа: «Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї», щоб Господь сподобив зустріти Світле Христове Воскресіння і досягти вічної благості в Царстві Небесному, де всі святі вже перебувають!»

Фото Андрія Євенчука

Фотогалерея: