Топ-100

Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Богослужіння

22.12.2008

Братія Києво-Печерської Лаври прощалася з настоятелькою Свято-Покровського монастиря

У Свято-Покровському жіночому монастирі м. Києва за участю братії Києво-Печерської Лаври відслужено панахиду по новопреставленій ігумені Маргариті. Панахиду очолив намісник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври архієпископ Павел. Прощання з ігуменею відбулося у Свято-Миколаївському соборі монастиря. На панахиду зібралися сестри обителі, миряни, а також всі, хто знав і любив матінку-ігуменю.

Ігуменя Маргарита спочила на 82-му році життя, з яких протягом тридцяти років вона стояла на чолі Покровської обителі. Владика Павел, звертаючись до присутніх зі словами пам’яті про шановану у православному світі ігуменю Маргариту, сказав: «Сьогодні, дорогі брати і сестри, ми зібралися біля гробу воістину великої подвижниці. Матінка Маргарита була подвижницею благочестя 20 століття, світильником не тільки для цієї святої обителі, а й для мільйонів віруючих людей. Для сестер вона палала духовним наставництвом, зібравши в стінах цієї обителі протягом часу свого ігуменства сотні сестер.

У складні для Православ’я часи не багато було давніх обителей, куди можна було б прийти і помолитися, а матінка-ігуменя Маргарита зуміла зібрати сестер, бути їм світильником віри та матір’ю. У мене була нагода декілька разів спілкуватися з нею,але, чесно скажу, було дуже важко спонукати її до розповіді про свій життєвий шлях. Але найкращою проповіддю і подвигом віри було її життя.  Вона робила для цієї святої обителі все, що було в її силах: прикрашала цей храм, який було розписано за  часів гонінь за віру. Це було нелегко. Матінка-ігуменя нікому не відмовляла у пораді. Коли відкривалися храми і монастирі, вона сприяла їх розвитку, віддаючи останнє, а особливо, якщо до неї приходили монахи, новопоставлені єпископи, вона служила їм вірою і правдою. Ці душевні якості матінки Маргарити сформувалися ще у  дитинстві, адже вона народилась неподалік від Глинської обителі. Подвижники Глинської обителі, з якими вона спілкувалася, запалили в її душі благодатний вогонь глибокої віри й християнської любові.

Сьогодні сестри обителі, підходячи до гробу, відчувають, що вони осиротіли. З одного боку, це так, тому що вони тут спілкувалися зі своєю наставницею, тут вони її словом були приведені до святого чернечого образу, вони разом тут трудились. Але, з іншого боку, дорогі сестри та матушка-ігуменя Калісфенія, я вірю, що ви сьогодні, без сумніву, маєте на небі ходатайку і молитвеницю не тільки за святу обитель, за вас, але й за всіх тих, хто її знав, за кого вона безперестанку молилася.

Займаючи високу посаду ігумені в монастирі, вона служила всім. Коли матінка Маргарита пішла на спокій, передавши жезл, яким її келійниця матушка Калісфенія пасе сьогодні сестер, управляючи цією святою обителлю,  вона не замкнулася від людей, а навпаки, служила в понамарці, подаючи кадило священику. Для неї не було принизливим поцілувати руку молодому священику, що є для нас сьогодні великим прикладом. Вона старалася прибирати у храмі, слідкувати за облаченням. Це ще раз для всіх нас, в тому числі і для єпископів, є прикладом великої кротості і смирення.

Ми зібралися сьогодні тут, щоб віддати їй останню повагу і любов. Скажу словами апостола Павла: «Якби  ми знали, дорогі брати і сестри, які в неї золоті ноги!» Золоті, тому що вона завжди поспішала з проповіддю, поспішала і несла нам спасіння. Приходячи в святий храм, ми бачили чистоту, бачили порядок, бачили чудове богослужіння. Щоб людина, прийшовши до храму, зрозуміла, для чого вона сюди прийшла, щоб їй було чути кожне слово, сказане за богослужінням, матінка Маргарита від регентів і хористів вимагала дотримання церковного уставу й чистоти читання та співу. Вона намагалася кожного навчити.

Сьогодні ми просимо і молимо матушку Маргариту, яка предстала уже перед Богом, щоб не забула нас, убогих своїх духовних чад. У 1985 році, коли ми, декілька чоловік студентів Московської духовної семінарії, приїхали до Києва, вона ввечері після вечірнього богослужіння прийняла нас з великою любов’ю, прийняла з великою радістю, як своїх дітей, показала обитель, дала нам на дорогу книжечки, які у неї були. Ця добра пам’ять залишилася в серцях кожного з нас. Нехай сьогодні Господь упокоїть її душу, а ми на кожному богослужінні записуватимемо її ім’я у свої Синодики, проситимемо, щоб і вона за нас молилася біля престолу Всевишнього.

Матінко-ігумене Калісфеніє із сестрами! Нехай Господь допоможе Вам і надалі нести життєвим шляхом ту свічку, яка запалала у Вашій душі від подвигу матінки-ігумені Маргарити. Пам’ятайте, що багатьох вона спасла своїм прикладом від гріха та вічної смерті, багатьох виховувала у дусі чернечого послуху.  Нехай Господь її молитвами і надалі укріплює Покровську обитель, підтримуючи у ній ту красу, яку вона має завдяки багатолітнім трудам приснопамятної ігумені.

Я завжди говорив і зараз скажу, що у Покровській обителі чернече життя завжди було зразковим. Любов сестер до тих, хто приходить сюди, надихала і надихатиме нас на молитву і християнське життя, на те, щоб ми знову сюди поверталися, щоб ми знову приходили сюди на богослужіння. Царство Небесне ігумені Маргариті, а вам усім нехай Господь дарує здоров’я та довголіття».

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.



Редакція сайту www.lavra.ua

Теми

Київ панахида монастирі Покровський монастир

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: