Вже не перша «молодіжка» стосується актуального питання в сучасному Православ’ї — відмінних ознак істинного старчества і духовного наставництва.

Традиційно після співу Акафіста Пресвятій Богородиці і звершеною ієромонахом Глібом молитви за всіх учасників зустрічей ієродиякон Анатолій розповів про прочитане Євангеліє. Недільне читання було присвячено в цей день митарю Закхею, який покаявся.

За словами насельника Лаври: «…незважаючи на те, що спочатку Закхей вів нечестивий спосіб життя, він знав заповідь Закону Моісея про повернення вкраденого, але зробив більше, виконавши вже новозавітний Закон любові, і роздав все, що мав». Також отець Анатолій почав розповідь про житіє і труди святої рівноапостольної Ніни.

Історію просвітництва християнською вірою грузинської країни продовжив спеціальний гість з Православної Церкви Грузії на ім’я Георгій. Він запевнив, що свято дня пам’яті святої Ніни і понині в Грузії настільки важливе, що його «відзначають всі — від малого до великого».

Після отримання деяких історичних і етногеографічного відомостей учасники «молодіжки» з цікавістю слухали міркування про різне розуміння святості в наші дні. Основну тему зустрічі розкрив насельник Лаври архімандрит Филип.

Очевидно, дотримуючись принципу «все пізнається в порівнянні», батюшка розповів про так званий культ отрока В’ячеслава. Приклади сходження до святості потрібно брати з прославлених Церквою загальновизнаних святих.

Наприклад, Святитель Миколай, незважаючи на те, що освячений був ще в утробі матері, доклав чимало зусиль для сходження по шляху святості і богодогоджання. «В Церкві вже є великий сонм прославлених святих, до яких протягом століть звертаються з молитвою і отримують від Господа по вірі своїй», — підсумував своє застереження отець Филип.

Як приклад істинного православного подвижництва, про яке знають і захоплюються досі багато очевидців, є життя приснопам’ятного схиархімандрита Тихона, відомого багатьом як отець Богдан. Цей старець жив недавно. Батюшка трудився в різні роки життя в обителях багатьох регіонів України, а після кончини покоїться в одному з київських монастирів. Розповівши про особисті з ним зустрічі, випадки явного прояву святості через прозорливість і чудотворіння, отець Филип сказав про головне — любов і простоту старця, що після бесіди з ним «…який би не був стан у людини, на душі після його добрих слів завжди ставало світло і радісно». При цьому отець Богдан ретельно приховував свої духовні обдарування, і як справжні старці ніколи не наполягав на своєму і не нав’язував.

Згадана тема старчества настільки зацікавила учасників зустрічей, що відразу пішли запитання про духовне керівництво: «Хто такий наставник, і які його функції?» За словами отця Филипа, всім бажано мати наставника, так як «…при численності ж радників спасіння буває» (Припов. 11:14), тобто потрібно багато радитися, але з однією особою. Таким може бути будь-який духовно досвідчений православний християнин. З ним можна вирішувати як життєві, так і духовні проблеми. Але таких людей потрібно ретельно вибирати і просити у Господа напоумлення. Також батюшка закликав до пильності, тому що через повсюдне поширення лукавства можна зустріти лжестарців. Потрібно шукати не відомих духівників, яких називають прозорливцями, але тих, хто живе, підпорядкувавши свою волю волі Божій.

На завершення теми старчества постійний учасник зустрічей Ірина прочитала висловлювання афонського ченця, що нині перебуває в здоров’ї, — старця Гавриїла Карейського, зокрема про багатство: «Багатий не той, у кого багато, а той, кому багато не треба».

І наостанок, за звичаєм, волонтер Тетяна представила дитячі поробки. Кошти, що надійшли від їх придбання, направляють на лікування онкохворих дітей.

Фото ієродиякона Інокентія (Семенцова)

Фотогалерея: