Топ-100

Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Проповіді

17.02.2020

Проповідь в Неділю про блудного сина

арх. Лавретий (Малюк)

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри, дещо важливе сьогодні запропоновано нам Євангелієм, і не просто важливе, але найважливіше для нас з вами ми чули сьогодні в Святому Євангелії. Ми чули про милість Господню до нас. Починалося це Євангеліє з того, що у якогось батька було два сини. Святі отці кажуть нам про те, що образ цих двох синів – це шлях з Господом і шлях без Господа, це – шлях смирення і шлях гордості людської. І дійсно, в нашому з вами житті ці два поняття переплітаються постійно. І кожен переживає їх по-своєму, але і кожному Господь посилає свою милість.

Один із синів, молодший, ще недосконалий в духовному житті, приступив до батька і попросив віддати йому його частину маєтку. Цікаво, що цей син вимагає частину того маєтку, який батько купував для своїх синів.

Що ж ти вимагаєш? Можливо, потрібно було почекати, щоб батько побачив в тобі силу, що ти можеш правильно управляти, користуватися, роздавати цей маєток, і тоді він сам віддасть синові частину маєтку, адже тоді прийшов би час, щоб син міг керувати своєю частиною маєтку. Але батько розділяє свій маєток між синами, бо до кожної людини Господь ставиться однаково і кожному дає по Своїй справедливості і чесності.

І, отримавши свою частину маєтку, син дуже швидко йде в далеку країну. Він не роздумує, не отримує благословення батька, але відразу ж іде. І коли ми з вами, браття і сестри, відчуваємо владу гріха, його солодкість, то, не роздумуючи, поспішаємо до того чи іншого гріха. Пішовши в далеку країну, він марнує свій маєток, живучи блудно і недостойно.

Під словом «блудно» потрібно розуміти не тільки сам гріх блуду чи перелюбу, потрібно розуміти і оману людини, неправильний спосіб життя, рух в сторону, коли ти впевнений у своїй правоті, а всі навколишні, які вказують тобі на твій гріх, як нам здається, не праві. І така людина, перебуваючи в гордості, помиляється в усьому. Горда людина, як зазвичай, стає дурнем, втрачає розум, бачить тільки те, що їй потрібно. Горда людина хоче похвали, хоче, щоб навколо неї були люди і говорили їй про те, яка вона прекрасна, як вона гарно живе. А навколо такої людини збираються люди, які нею користуються, виснажують її, особливого тоді, коли у неї багато грошей. Вони хвалять і цілують її рівно до того моменту, поки у неї не стане грошей.

Так сталося і з молодшим сином. Коли він розтратив весь свій маєток і в тій країні настав голод, він звернувся до якогось господаря, щоб той взяв його до себе. І цей господар, якого святі отці називають дияволом, вичавивши людину як лимон, замучив її душевно, пропонуючи будь-який гріх за правду, дає їй місце пасти свиней – найганебніше в Старому Завіті ділання. Мало того, він і не просто відсилає її на найгірше, він забороняє цій голодній людині їсти від їжі, якою годує свиней. Тільки подумайте: пастух свиней не може вкусити навіть їх їжі. Це – диявольська нагорода! Повністю знищивши людину, посміявшись над нею, він все далі мучить її і все більше знущається над нею. Але милість Божественна невичерпна. Подивившись на себе, відчувши всю біду свого стану, згадавши всю благість життя з батьком, син прийшов в себе, як каже Євангеліє.

Що послужило приводом усвідомлення цією людиною, що з нею щось не так? Голод? Можливо. Спогади про хороше життя? Безсумнівно! Спогади про радість перебування з батьком, про благодать, про чистоту, про любов свого батька і своїх близьких? Це все послужило приводом для того, щоб син прийшов в пам’ять і побачив свій поганий стан. Він побачив різницю між Отцем Небесним і дияволом, який знущається над людиною. І тоді він згадав, скільки у його батька робочих, які мають в достатку хліб, і вирішив, що піде до батька зі словами: «Отче, згрішив перед небом і перед тобою», і попроситься бути хоча б одним з його найманців, тому що не гідний називатися його сином. А скільки ця людина готувалася до того, щоб сказати ці слова? Скільки вона сиділа біля корита зі свинями? Скільки думок у неї було? І вона знаходить найправильніший шлях для повернення до батька – покаяння! Син не просто подумав про батька, але наважується на дію. Він встає і йде до батька, не просто розмірковує, не просто сидить, але робить справу, адже віра без діл мертва є. І людина, усвідомивши свій гріх, рухається до Господа.

Блудний син усвідомив свій гріх і для себе встановлює епітимію: не буду сином, але буду найманцем. Син готовий підкорятися батькові у всьому. Це – образ істинного покаяння і правдивого ділання. Син ще не дійшов додому, як батько побачив його. Господь чекав його. Він виходив щодня і чекав сина. Батько виходить йому назустріч у радості великій і обіймає сина. Батько не дає сказати йому ні слова, а цей син як покаянну молитву виголосив: «Отче! Я согрішив проти неба і перед тобою і вже недостойний зватись твоїм сином!» (Лк. 15:21). Ці слова і для нас повинні звучати як покаянні. А милість Господня йде назустріч людині, випереджає її. Цю милість ми бачимо кожен день і в своєму житті: Господь з розпростертими на Хресті руками чекає кожного з нас і дає можливість відчути ту велику милість, милосердя і любов Божу.

Що сталося далі, всі ми знаємо: батько наказує заколоти теля і робить бенкет з нагоди повернення молодшого сина. Для Господа найбільша радість, коли ми, будучи втраченими або заблудлими в гріху, повертаємося до Отця нашого Небесного. Під час бенкету старший брат, який служив батькові вірою і правдою, дізнавшись про повернення молодшого брата, замість того, щоб проявити радість через даний випадок і любов до брата, виявив холодність і докоряння по відношенню до батька.

Батько встає і виходить до старшого сина і просить його увійти і радіти, що його брат «був мертвий і воскрес». Батько дає зрозуміти старшому синові, що той справедливий, але у нього немає любові, що він суворий, але у нього немає милосердя, що той хоче вчинити по правді, але не чинить по милості. І ось коли ми з вами, браття і сестри, вийдемо з храму, то можемо перевірити, як чинимо ми: по правді і по милосердю, чи ні? Так ми і визначимо, який плід того, що ми є дітьми Церкви. Часто ми виходимо з храму, дотримуючись закону, але далі продовжуємо жити без любові і без милосердя. Деякі святі отці кажуть, що в старшого сина проявилася заздрість, а вона приносить в серце людині немилосердя. Єдина річ, яка проявляється через милосердя, яка допомагає нам жити в цьому світі, яка має для нас сенс – це те, що приніс нам Господь наш Іісус Христос. Це – любов! Амінь!

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: