В перший день після великого свята Успіння Пресвятої Богородиці Православна Церква згадує перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного образу Господа нашого Іісуса Христа. Це ікона Спасителя, що дивним чином відобразила Лик Іісуса Христа ще під час Його земного життя, є однією з найбільш шанованих, і з неї було зроблено безліч списків, які дуже поширені в нашій Церкві.

Божественну Літургію на честь свята звершив в Успенському соборі Намісник Києво-Печерської Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел у співслужінні духовенства обителі.

Після читання Євангелія владика Павел звернувся до віруючих з архіпастирським словом, розповівши історію походження чудотворного образу, а також значення іконошанування в Православній Церкві. «У старозавітні часи не було ікон. Тому деякі на підставі слів книги Вихід: “Не зробиш собі ідола, ані будь якої подоби…” (Вих. 20:4) вважають шанування ікон ідолопоклонством, — звернув увагу Намісник. — Але це невірно, ніхто не приносить жертви рукотворним образам. Відсутність ікон до Різдва Христового була пов’язана з тим, що було неможливо зобразити Бога до Його очоловічення.

Тому преподобний Іоанн Дамаскін говорив: “Як буде зображено невидиме? Як буде намальовано фарбами безтілесне? Ясно, що коли побачиш безтілесного, Який заради тебе став людиною, тоді роби зображення людського Його виду. Коли невидимий, одягнувшись в плоть, стає видимим, тоді зображуй подобу Того, Який з’явився. Коли Той, Хто… одягнувся в тілесний образ, тоді накреслюй на дошках і виставляй для споглядання Того, Хто захотів явитися”.

Ми вклоняємося не фарбам або матеріалу, а Тому, Хто на Хресті. Потрібно завжди мати перед собою образ Христа, тому що коли ми бачимо образ Христа, наш розум і серце підносяться до Першообразу разом з молитвою: «Господи, прости!», і Він вселяється в наше серце, освячуючи всю людину».