Організатори молодіжних зустрічей в Києво-Печерській Лаврі пропонують учасникам найактуальніші і дійсно цікаві теми для вивчення та обговорення всіма присутніми. Останні збори було присвячено відношенню Православ’я до спорту. Незмінно на початку зустрічі куратор курсів ієромонах Гліб звершив молебень зі співом акафісту Благовіщенню Пресвятої Богородиці.

Слід зауважити, що в Православній Церкві немає єдиної думки про те, чи потрібен віруючому спорт. Хоча, при єдності Православного віровчення, вже в перші століття серед християн були різні точки зору з тих чи інших другорядних питань, які, втім, не заважали їм «…єдиними устами і єдиним серцем» прославляти Пресвяту Трійцю.

Виступаючі з даної теми спиралися як на думки святих отців, видатних церковних діячів, так і на власний життєвий досвід. Свої думки висловлювали братія обителі, студенти Київських духовних шкіл, а також парафіяни — учасники зустрічей.

З оригінальною доповіддю із зазначеної теми виступив учень 2-го класу КДС Павло, кандидат в майстри спорту з боротьби. Доповідач почав з висловлювань і прикладів ставлення до фізичної праці і фізичних вправ серед прославлених подвижників Церкви, зробивши висновок про те, що «…гімнастика необхідна для людей розумової праці». Важливо стежити за здоров’ям, так як згідно зі словами преподобного Пимена Великого: «Ми вбивці не свого тіла, але своїх страстей», значить, немає гріха в тому, щоб наявність міцного здоров’я допомагала в служінні Богу.

В ході обговорення цього питання усіма учасниками зустрічі, прийшли до висновку, що турбота про фізичне здоров’я не суперечить вченню Церкви. Так як через розслабленого від хвороб організму може страждати душа, для зміцнення духу посильні заняття спортом можуть бути корисними. Підтвердженням цієї точки зору може служити необхідність займатися певними фізичними вправами людей з обмеженими фізичними можливостями, одним з прикладом того служать Параолімпійські ігри.

Також доповідач — учень КДС Павло сказав про прийнятність для віруючої людини занять професійним спортом. Павло займався спортивною боротьбою. Питання саме по собі не зовсім просте, тому і потребує обережного і зваженого підходу в оцінках і порадах. Тому Павло, грунтуючись на своїх особистих переживаннях, на своєму життєвому досвіді, порадив тим, хто бере участь в спортивних змаганнях, сподіватися на Бога і не забувати кликати Його на допомогу. Він сказав, що в змаганнях важливо не завдати суперникові не тільки фізичні травми, але і не образити суперника, не порушити дружбу. При цьому завжди потрібно пам’ятати про духовну складову спортивних виступів: чим би ми не займалися, неприпустимо шукати людську славу через «видовища», а потрібно все робити згідно з повчанням апостола Павла «во славу Божу», щоб не відійти від істини.

Свій виступ Павло завершив побажанням не надавати великого значення поразкам в спортивних змаганнях, а сподіватися на Бога, «ніколи не опускати руки, але підніматися і йти далі», — що можна віднести не тільки до спорту, але і духовної боротьби з невидимим ворогом.

Виступ другого доповідача насельника Лаври архімандрита Филипа контрастував з виступом Павла. Отець Филип не був настільки оптимістичний в оцінці необхідності і допустимості занять спортом для православного. Він, як колишній спортсмен і тренер, також займався в юності різними видами боротьби.

Тому батюшка зробив акцент на духовних аспектах і небезпеках, які неминучі при заняттях професійним спортом. Але Господь за Своїм Промислом не дає людині нічого випадкового. І заняття спортом згодом стануть у пригоді навіть монахам, так як вчать дисциплінувати себе, ставитися відповідально до своїх дій. Отець Филип навів приклади, як колишні спортивні чемпіони ставали подвижниками, високими зразками чернецтва.

З небажаних, негативних моментів, пов’язаних із заняттям професійним спортом, архімандрит Филип виділив суперництво, що припускає розвиток гордості. Божа Церква дає все необхідне як для духовного, так і фізичного розвитку людини. Батюшка обгрунтував сказане особливою важливістю творіння при молитві земних поклонів, які «усмиряють не тільки тіло, а й душу».

При цьому отець Филип не заперечуючи користь від занять спортом, порадив в перехідному віці віддавати дітей до спортивних секцій для того, щоб захистити дітей від різних небезпечних залежностей, стежачи за тим, щоб вони не були там травмовані.

Отець Филип , говорячи про небезпеки, які підстерігають людину в професійному спорті, пояснив, що він вимагає повної віддачі, залишається вільного часу дуже мало, тому для молитви майже немає сил.

Слухачі задавали отцю Филипу питання як монаху, колишньому професійному спортсмену і тренеру, чекаючи на компетентні зважені і розсудливі відповіді, і не помилилися в очікуваннях. Відповідаючи на питання про східні єдиноборства, батюшка попередив про містичні складові цих видів боротьби, які часто маскуються під черговий філософський, культурний напрямок Сходу, а в підсумку, за суттю базуються на формуванні залежності, призводять до тяжких духовних захворювань, які нерідко виявляються в ході особистих бесід з колишніми прихильниками східних єдиноборств.

Тому, не варто спокушатися, потрібно розуміти всі небезпеки, що підстерігають людину, знаючи про те, що небезпека може бути як духовного характеру, так і абсолютно зрима, явна. У спорті можна нажити небезпечних ворогів, що загрожують фізичною розправою.

Коли до отця Филипа було поставлено питання щодо місіонерства в професійному спорті, він висловив власне переконання, що існує небезпечна межа, переступивши через яку можна принести шкоду. Потрібно бути розважливим і обережним, щоб не нашкодити, не спотворити істинне Православ’я, не перетворити місіонерство в штучну нав’язливість.

Доповідач скерував розмову в конструктивне русло і закликав православних спортсменів застосовувати свої навички в практичній громадської діяльності, так би мовити, в природніх умовах, природному середовищі — перебуваючи на службі в лавах збройних сил, охорони правопорядку та інших структурах, де однією зі складових професійних якостей є хороша фізична підготовка.

Наступний доповідач — ієродиякон Анатолій розповів про існування негативних стереотипів, які часто відносять до православних через їх піклування про власну душу. Він навів наочні приклади того, що піклуватися потрібно не стільки про тіло, а й душу, так зазвичай старість показує, чим жив чоловік, оголює душу, яка залишається світлою, якщо людина молилася все життя і була милосердною. Втім, фізичні навантаження не є забороненими, вони неминучі і в монастирі. Важливо для віруючої людини розуміти, що дотримання посту необхідно всім. Є приклади, що навіть чемпіони міжнародного рівня, які були віруючими людьми, навіть під час змагань постили, остерігалися їсти скоромну їжу, при цьому їх фізичні сили не виснажувалися, і вони перемагали в змаганнях.

Постійний учасник зустрічей ієродиякон Піор розповів про релігійну складову спорту. Так Олімпійські ігри, що існували ще в античні часи, носили явне релігійне значення, але ця віра була не в Єдиного Бога. Поступово свою роль як частину релігійних свят Олімпійські ігри втратили, ставши спортивними змаганнями на міжнародному рівні.

Про те, що в християнські часи спорт був складовою життя Римської імперії, говорить навіть Священне Писання. Так, вже у апостола Павла, який був римським громадянином, зустрічаються вирази, які порівнюють духовні явища з загальновживаними спортивними явищами Римської імперії, які були зрозумілі його сучасникам, звичайним обивателям. Таким чином, незважаючи на діаметрально протилежні точки зору на професійний спорт, спільними зусиллями доповідача та учасників «молодіжки» було визначено, що фізична праця є необхідною складовою духовного життя православної людини. Молитву можна назвати одним крилом подвижництва, а фізичну працю во славу Божу — другим його крилом.

Отець Піор в своїй бесіді провів чітку межу між професійним спортом і фізичною зарядкою для підтримки здоров’я, яке є «даром Божим». На його думку, повинна дотримуватися чітка ієрархія, заснована на розумінні, що дух керує душею і тілом.

Підсумувавши почуте на зустрічі, отець Піор закликав не впадати в крайнощі і триматися «царського шляху» і головне — виконувати заповіді Божі. Розуміючи, що тема на розгляд була обрана непроста, отець Піор визнав, що, хоч і є деякі суперечності в висловлюваннях і судженнях, але вони обумовлені складністю розглянутого питання, «Бо мусять між вами й поділи бути» (1Кор.11:19).

Наступна зустріч відбудеться 28-го вересня.
Браття і сестри! Всіх бажаючих запрошуємо взяти участь в наших просвітницьких бесідах, що проходять по неділях в 15-30 (крім передодня великих свят) в Успенській Києво-Печерській Лаврі. Велике прохання не ігнорувати вимоги до форми одягу, які відносяться до всіх без винятку відвідувачів Лаври.

Фотогалерея: