— Ваше Високопреосвященство, зовсім недавно в Києві відбувся т. зв. Об’єднавчий собор, в якому взяли участь представники т. зв. УПЦ КП, УАПЦ, двоє архієреїв УПЦ, які згодом були заборонені в священнослужінні, представники світської влади. В результаті була створена Православна Церква України. Як Ви вважаєте, чи можна цю Церкву називати власне «Церквою» в повному сенсі цього слова?

— Ні, це не церква, це — політичне зібрання. В першу чергу хотів би сказати, що не було таких церков УПЦ КП і УАПЦ, а були беззаконні зборища, які були зареєстровані державою і їм було надано статус православних церков. Православна ж Церква одна, і про неї ми читаємо в Євангелії: «Я збудую Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її» (Мф. 16:18), а також в Символі віри, затвердженому на Вселенських Соборах: «Вірую в єдину Святу, Соборну і Апостольську Церкву». Серед «ієрархів» цих церков ми бачимо частину з тих, хто був вигнаний з Православної Церкви за будь-які канонічні порушення, а інші просто хотіли поставити своє горде і беззаконне «я» вище авторитету Церкви Христової. В наслідок об’єднання цих двох партій вийшла нова гібридна «церква». Немає і не може бути ніякої нової церкви, адже з приходом ще однієї нової влади може з’явитися бажання створити ще більш нову церкву, тому інакше як беззаконням це назвати не можна. Що стосується наших двох заборонених архієреїв, то, крім як спробою реалізувати свої амбіції, їх дії назвати не можна. Вони обидва виховувалися в Московських духовних школах, але зараз позиціонують себе як найбільш українські. Але немає Бога українського, руського, будь-якого іншого, Бог Єдиний і Церква Його єдина! А президент не має права скликати Собори і приймати будь-які рішення на них, він міг би поговорити з усіма гілками Православ’я, але ніяк не творити того, що він зробив. ПЦУ — це не Церква, це той самий безблагодатний «київський патріархат».

— Чи можна вважати правомочними дії Константинопольського Патріархату в Україні?

— Патріарх Варфоломій, який знаходиться в Стамбулі, в даній ситуації чинить подібно до занепалого зоряниці, тому що він своїми діями привніс в Україну захоплення храмів, побиття священнослужителів, розгроми церков, розділення віруючих людей. Тому все те, що зараз відбувається в Україні в церковній сфері, вся відповідальність лежить на ньому. Також не можна випускати з виду і той факт, що такими діями — визнанням українських розкольників, він хотів помститися Патріарху Кирилу за те, що той не взяв участь в Критському Соборі і не підтримав Патріарха Варфоломія в його діях. Це все лукавство, і він не мав і не має ніякого права втручатися у внутрішні справи України і українського Православ’я.

— Ви сказали, що зараз відбувається захоплення храмів. Чи надходять Вам дзвінки з т. зв. «гарячих точок», де це відбувається і як це скоюється?

— Мені постійно дзвонять священики, дзвонять віруючі люди, тому що я багатьом допомагав упорядкувати приходське життя, і говорять про те, які безчинства кояться на місцях. Сьогодні під виглядом голосувань намагаються перевести наші парафії в безблагодатну церкву, чиниться тиск з боку губернаторів і глав районних адміністрацій, які поставлені президентом і виконують його вказівки; є випадки, коли люди голосують і ставлять підписи, щоб зберегти храм в канонічній Церкві, але відбувається фальсифікація, підміна паперів, нібито люди хочуть перейти в новостворену ПЦУ.

— Як, по-Вашому, можна пояснити те, що ще зовсім недавно Патріарх Варфоломій всіляко підтримував УПЦ і її Предстоятеля Блаженнішого Митрополита Онуфрія, а тепер проводить відверто розкольницькі дії, в тому числі і співслужить з тими, кого він раніше називав «схизматиками»?

— Це або позбавлення розуму, або фінансова залежність, або він знаходиться «на гачку» у влади, як і деякі наші священнослужителі. Але одне залишається очевидним: те, що він створив в Україні, він створив явно не з доброго спонукання. Я вже говорив, що це частково і помста Патріарху Кирилу за відмову підтримати його. Я згадую, як він був в цьому будинку, як він запевняв покійного Блаженнішого Митрополита Володимира в любові і підтримці, засуджував розкольників, але, на жаль, його погляди під певним тиском змінилися і сталося те, що ми бачимо.

— Представники ПЦУ служили на Афоні. Так, не в усі монастирі їх пустили, але сам факт цей потряс уми як вищих чинів ієрархії Православної Церкви, так і рядових парафіян, для яких це місце було сакральним. Як ставитеся до цього?

— До цього потрібно ставитися дуже стримано. Чому? Я дуже часто стикався з грецьким невіглаством. Ось, наприклад, коли ми приїжджали на Афон, ми завжди намагалися послужити, а коли вони приїжджали до Києва, то намагалися пройтися по багатим людям і ктиторам. А те, що афоніти говорять про правильність рішень Патріарха Варфоломія, потрібно розуміти, що вони знаходяться в його підпорядкуванні. Їм було вигідно привозити до нас свої святині, але цей їхній вчинок повинен допомогти нам звернутися і до нашої багатющої духовної та історичної спадщини, в якій ми знайдемо відповіді на всі свої духовні питання. Можливо, всі ми тепер почнемо цінувати цю спадщину і історію свого народу і своєї Церкви. Варто тільки поставити запитання афонітам, як би вони вчинили, якби ми взяли їх розкольників і служили з ними? Зараз вони підтримують необачні вчинки патріарха Варфоломія і разом з ним стають на той шлях розколу, який ні до чого доброго не приведе.

— Чи є Томос про автокефалію ПЦУ власне автокефалією, адже у нашій автономній УПЦ більше прав, ніж в т. зв. автокефальній ПЦУ?

— В першу чергу дарований ПЦУ документ важко назвати томосом, тому що в томосі коротко прописується, що визначеній Церкві даються всі права автокефальної структури. Це не томос, а насмішка над Україною. Томос нам даний Патріархом Московським ще в 1990 році, і нинішній «патріарх Філарет» прийняв його і керував цією Церквою два роки, потім Предстоятелем був обраний покійний Блаженніший Митрополит Володимир, зараз її очолює Владика Онуфрій. Ми бачимо, що зараз Константинопольським Патріархом з розкольників створена митрополія, а не автокефальна структура. Це все було зроблено в докір Московському Патріархату, з яким у нас, у канонічної УПЦ, немає ніяких інших зв’язків крім молитовних. А з приводу поминання Патріарха Кирила за богослужінням, як вони кажуть, глави Церкви країни-агресора, то і «митрополит» Єпіфаній теж згадує його за своїми «богослужіннями». Єдине, що прописано в Статуті УПЦ — це те, що Патріарх Московський благословляє обраного Предстоятеля УПЦ на першосвятительське служіння. Відносно мироваріння — тут я проблеми не бачу, щоб його варили Церкви в патріаршому достоїнстві, але головне, що повинно бути — це апостольське преємство, чистота віри, чистота життя, а також дотримання всіх необхідних процедур для приготування мира, які, як я сам знаю, в Руській Православній Церкві зберігаються до найдрібніших деталей.

— Чи має «єпископат» новоствореної ПЦУ архієрейське канонічне достоїнство?

— Ні, цього достоїнства у них немає. Єдиний, кого ми за умови покаяння могли прийняти в архієрейському сані — це Михайло Антонович Денисенко. Два тих архієрея УПЦ, які пішли в розкол, заборонені в священнослужінні. А з приводу канонічного статусу ієрархії т. зв. ПЦУ дуже добре написав в своїй праці «Чому розкольницькі угруповання в Україні називаються неканонічними» заборонений в священнослужінні митрополит Олександр (Драбинко). Вона є в продажу в Лаврі, але якщо потрібно представникам ПЦУ з нею ознайомитися, ми можемо і їм надати абсолютно безкоштовно. Я вже говорив про це і повторюся: ті, хто ходить до ПЦУ, не мають права причащатися і приступати до Таїнств в канонічній УПЦ. Ми не виганяємо з храму нікого, дай Бог, щоб Господь просвітив заблукалих, але ті, хто вважає себе членами ПЦУ, повторюся, брати участі в Таїнствах Церкви Христової не можуть.

— Чи буде УПЦ рухатися в бік канонічної автокефалії або поточний її статус залишиться і надалі?

— Я не можу відповідати і говорити за Предстоятеля, за Священний Синод, за весь Собор УПЦ. Вони повинні якимось чином прийняти відповідне рішення. Моя думка полягає в тому, що її потрібно вже було давно надати Українській Православній Церкві. Але в даній ситуації, що склалася, вона б не врятувала, бо розкольники і влада сказала б, що це промосковська автокефальна Церква, і самі ніколи в неї не повернулися б. Вони не визнають і тієї автономії, яка у нас є, вимагаючи нашого перейменування в Руську Православну Церкву в Україні. Питання тільки: на підставі чого? Але наша совість чиста: ми ні перед ким не звітуємо, нікуди не веземо гроші, але звершуємо тут, в Україні, спасительну місію Православної Церкви.

— Ось Ви плавно підійшли до останнього питання… Ситуація, що склалася в Україні і в українському Православ’ї, є нездоровою. І про це скаже будь-яка розсудлива людина. Які способи виходу з даної ситуації бачите Ви?

— Я б сказав так: Православна Церква цілком здорова, і вона несе своє служіння. Те, що у нас частина населення під егідою націоналізму, через особисті амбіції, невігластво і потьмарення розуму знаходиться поза єдністю з Православною Церквою — це проблема. Але рішення її тільки одне: покаяння тих, хто ухилився в розкол. Якби народ відкинув всі ці амбіції і забобони, то він би почув голос свого Першосвятителя і всі об’єдналися б навколо нього. А сенс життя людини в тому, щоб залишитися в Святій, Соборній і Апостольській Церкві, яка має все для спасіння людини. Наприклад, відключили світло від цілого будинку, хіба включиться лампочка в певній квартирі? Ні. Так і новостворена ПЦУ не перебуває в єдності з Православною Церквою, і поки так буде тривати, ця лампочка там не увімкнеться і світло не загориться. Я закликаю всіх зберігати єдність навколо Володимирового Хрещення і навколо Київської купелі. Повторюся: покаяння змінює багато. І тоді людина задасть головні питання: а чи співпадає моє життя з вченням Євангелія, чи маю я любов до ближнього, чи здатний я змінити своє життя на краще? А коли знайде за допомогою Євангелія відповіді на ці питання, питань, де істинна Церква, у людини виникати не буде ніколи! А нам хай Господь допоможе зберегти віру і залишитися вірними Його проповіді, Його ідеалам і Його Святій Церкві!

— Дякуємо Вам, Ваше Високопреосвященство, за докладну бесіду!

— Благословення Господнє нехай перебуває з усіма вами!

Бесідував ієромонах Інокентій (Підтоптаний)