— Ваше Високопреосвященство! Зараз ми знаходимося напередодні Петрового посту. Які його особливості, і що б Ви хотіли сказати нашим читачам з приводу того, як цей піст потрібно провести?

— Петрів піст є древнім, він не такий суворий, як Великий або Успенський. У прийдешній піст дозволяється вкушання риби, олії. Піст цей також щороку має різну тривалість, починається він з Неділі всіх святих, яка настане в найближчий недільний день після свята Святої Трійці. В день Всіх святих ми повинні подякувати Богові за те, що Він послав нам таких великих світочів Святої Церкви, адже в цей день у кожної людини день ангела. Закінчується Петрів піст в день пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла, який звершується 12 липня.

У період Петрового посту в наступну після Неділі всіх святих неділю ми будемо святкувати Собор всіх святих, що на Русі просіяли, Ми повинні завжди пам’ятати про це, ми завжди повинні шанувати своїх святих і дякувати Богові за те, що Він дарував нам цей великий полк угодників нашої рідної землі.

Нехай Петрів піст буде для всіх спасительним, вшануємо і святих апостолів Петра і Павла, які привели до Христа всі кінці землі. Цей день для мене є особливим святом, тому що до чернецтва я був Петром, а після постригу став Павлом. Вони є покровителями всієї нашої Церкви і всього нашого народу!

— Зовсім недавно в релігійному житті України відбулися події, про які не говорив тільки ледачий: так званий «Об’єднавчий собор», надання так званого «томосу»… Ми знаємо, що були загрози захоплення або передачі Лаври розкольницьким організаціям. Вам навіть надходили дзвінки з погрозами і попередженнями. Зараз, після президентських виборів, ситуація змінилася?

— Так, ситуація змінилася. Нехай не так кардинально, як хотілося б, але ми сподіваємося і молимося, щоб Господь допоміг новому президенту покласти перепону злу, яке повстало на Церкву Христову в особі деяких представників минулої влади. Найголовніше, ми сподіваємося, що Володимир Олександрович не буде втручатися в справи Церкви, а особливо не підтримуватиме тих, хто відверто йде проти Христа і проти Його Святої Церкви. Всі ми бачимо, що розкольники залишилися розкольниками і нічого не змінилося. Будь-яка людина, яка думає і мислить тверезо, це розуміє. Ми знаємо одне: хто з нами, хто знаходиться в канонічній Церкві — той з Богом! Хто проти Церкви — той проти Бога! Не можна говорити на Церкву неправду, не зачіпаючи Христа, Який є її Глава! І ми з вами знаходимося в тій Церкві, яка веде свій початок від Христа і до цього дня несе свою спасительну місію.

— Чи можливе повторення погроз про захоплення Лаври?

— Я думаю, що Господь цього не попустить ніколи! Лавра — серце Православ’я на Русі і одна з головних святинь Православного світу. Вірю, що Господь не допустить, щоб тут звершували «служіння» розкольники і єретики. Ми сподіваємося, що нинішня влада буде дотримуватися хоча б нейтралітету в питаннях віри і не буде йти відверто проти канонічної Церкви, і загрози захоплення Лаври назавжди відійдуть в минуле. На даний момент ми від держави не просимо якоїсь особливої допомоги, ми просимо тільки не втручатися в справи Церкви і дозволити їй нести свою спасительну місію.

— Канонічний статус Української Православної Церкви… Ваша думка: чи потрібно зараз надавати автокефалію Українській Церкві чи це питання не актуальне?

— У зв’язку з останніми подіями люди вже почали боятися слова «автокефалія». Я сам побоююся, що якщо Московський Патріархат нам її надасть, то частина віруючих українців не захочуть залишатися в цій Церкві і залишаться в прямому підпорядкуванні Моспатріархіі. Але задамо ще одне питання: припустимо, нам надали автокефалію, тоді хіба «митрополит Єпіфаній» і його послідовники повернуться до лона Церкви? Відповідь на це питання знаходиться на поверхні. Для початку, як говорив приснопам’ятний Блаженніший Митрополит Володимир, нам потрібно об’єднатися тут в Україні, а потім від когось щось просити. Але питання канонічної автокефалії є відкритим, і це буде логічним завершенням тих процесів, які зараз відбуваються. Потрібно для початку досягти взаєморозуміння в своєму домі і потім ставати автокефальною Церквою. В даний час ми є частиною Вселенської Церкви і звершуємо спасительні Таїнства — це найголовніше!

— У світлі останніх подій релігійного життя в Україні для багатьох православних християн найболючішим є поведінка афонських монастирів, деякі з них дозволяють служити «священикам» і «єпископам» так званої «Православної Церкви України». Як нам тепер ставитися до Святої Гори? Чи можна туди їздити? І чи не несуть ці поїздки ризик для духовного життя вірних, оскільки Афон вступив в пряме спілкування з тими, хто по суті не має законного рукопокладення?

— Скрізь є люди хороші, скрізь є і кон`юнктурники. Так сталося і з Афоном. Я дуже люблю Афон як монашеську спільноту, але я ніколи не ідеалізував те, що там відбувається. Таких, що дозволяють служити там розкольникам, я можу назвати одним словом — невіруючі люди. Багато з них ніколи не любили слов’ян, можливо, і це зараз позначилося. Я з великою обережністю ставлюся до так званих «старців», і всім раджу. Їхати чи не їхати на Афон — це вирішує кожен сам для себе. Можна поїхати, помолитися біля святинь, але чим гірше Києво-Печерська Лавра, Почаївська, Святогірська Лаври? Чим гірше Зимненська, Корецька, Кременецька обитель? Адже у нас безліч святих місць, де знаходяться великі святині, чудотворні ікони, мощі святих, які подвизалися в нашій рідній землі і які нам ближче і рідніше. Навіть в нашій Святій Лаврі є люди, з якими можна побесідувати, хто в Лаврі з моменту її відкриття, хто знає історію, хто має поняття про духовне життя. А про старців і про те, як їх правильно шукати, ми з Вами вже говорили (посміхається, — прим. авт.).

Я вдячний Святій Горі за те, що там преподобний Антоній Печерський, наш засновник, отримав благословення йти на наші Київські гори, за те, що афонські старці вклали в його зовсім юну душу світло істини, і цей світ поширився в нашій землі по всіх її куточках. А скільки преподобний привів до Бога людей і скільки з них стали святими! Адже не тільки монахи, а й князі, архієреї, миряни змогли тут знайти спасіння і спадок вічних благ. До цього покликані і ми з вами! Преподобний Антоній тут, він з нами, і він надає заступництво всім, хто до нього приходить!

— Указом Президента України призначено позачергові вибори до Українського Парламенту, які пройдуть цього літа. Чи можна віруючим людям брати участь в голосуванні на парламентських виборах, і якщо так, як правильно зробити свій вибір?

— Однозначно скажу, що брати участь в голосуванні потрібно обов’язково всім! Чому? Щоб щось змінити в своєму житті і потім не звинувачувати нікого, що за нас зробили вибір! За кого голосувати буду я, я вже визначився, але сказати не можу, щоб це не виглядало як агітація. Єдине, що можу сказати нашим співгромадянам: подивіться, хто і як ставився і ставиться до Церкви, хто і що зробив для вашого добробуту, хто відверто обманює і обмовляє, а хто відстоює правду і бореться за права населення, хто розпалює протистояння і розколює суспільство, а хто говорить про мир, і тоді ви самі зможете зробити правильний вибір.

— У Лаврі можна часто зустріти туристів і групи паломників. З яких країн приїжджають паломники найчастіше зараз?

— Раніше дуже багато паломників було з Росії, але в зв’язку з останніми подіями, звичайно, їх стало набагато менше. Зараз багато віруючих постійно приїжджають з Румунії, Молдавії, Грузії, Білорусі. Для грузинів і румунів, які проживають в Києві, ми благословили звершувати Літургію в недільні дні в Лаврі. А взагалі приїжджають в Лавру з усього світу, ми бачимо і людей африканської народності, і китайців, японців. Наші двері відкриті для всіх! І ми завжди і всіх чекаємо!

— Попереду у нас багато пам’ятних днів: і день ангела нашого Священноархімандрита Блаженнішого Митрополита Онуфрія, і день пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла, і День Хрещення Київської Русі, День інтронізації Предстоятеля УПЦ… І всі ці урочистості проходитимуть в Лаврі. Лавра була і залишається центром всіх найбільш значущих подій нашої Церкви. Чим для вас особисто є Свята Печерська обитель?

— Двадцять п’ять років мені вже відведено бути Намісником цієї святої обителі, але насправді я знаю, що Ігуменя тут Сама Пресвята Богородиця, Цариця Неба і землі. Тут керують усім і всіма преподобний Антоній, Феодосій, Никон, Варлаам і інші чудотворці Печерські, які потрудилися тут і змогли досягти найголовнішого — вічної радості в славі Божій.

Лавра — це мій рідний дім, Лавра — це сенс всього мого життя! Я завжди хотів бути в монастирі, і так Господь судив мені, грішному і недостойному, нести тут свій послух. Лавра — це купіль Вселенського Православ’я на Русі, тут моляться люди з усього світу, тут служать архіпастирі з усього світу. І природно, що всі найбільш значущі події для нашої Церкви відбуваються саме в Лаврі.

Я дуже любив покійного Блаженнішого Митрополита Володимира, і я залишаюся його відданим учнем, тому що він відкрив мені багато в чому шлях до Христа. Особливі слова подяки я і вся наша братія висловлюємо нинішньому Священноархімандриту Блаженнішому Владиці Онуфрію, який є для нас прикладом у всьому. Мене він вів ще з семінарської лави, Блаженніший тоді був благочинним Троїце-Сергієвої Лаври. Митрополит Онуфрій — справжній архіпастир і святитель, він доброї душі людина, Владика брав участь в житті всієї нашої Церкви, починаючи з відзначення 1000-річчя Хрещення Київської Русі в 1988 році, він взяв активну участь в Харківському соборі 1992 року, який затвердив канонічність Українського Православ’я, він брав участь в прославленні священномученика Володимира (Богоявленського), митрополита Київського і Галицького. Зараз він живе в непрості часи, але завжди молиться, ніколи не сумує і показує всім нам, яким має бути справжній християнин.

Зараз, перебуваючи в Лаврі, ми всі повинні подякувати Богові за Його милості. Я прошу віруючих людей зберігати свою історію, зберігати свої храми, щоб вони не боялися шантажу і не боялися свідчити про Христа перед близькими і рідними. Звертаючись до представників інших конфесій та релігій, хочу попросити про одне: давайте не будемо будувати один одному підступи, створювати один одному проблеми і негаразди. Давайте жити всі разом в одному домі, в нашій рідній Україні. Я звертаюся до всіх наших братів: давайте жити в мирі. Не потрібно думати, що хтось вище, а хтось нижче. Всі ми рівні перед Богом. Прийде час, і всі ми предстанемо перед Богом, і хочемо ми того чи не хочемо, але відповідь за все доведеться дати кожному з нас!

— Дякую Вам за те, що приділили свій час, дали змістовні відповіді на всі питання!

— Спаси і Вас Господь! Всім нашим читачам бажаю, щоб Дух Святий, Який перебуває в нашій Церкві, наставив, просвітив і направив на шлях істини кожного з нас! Благословення Господнє нехай перебуває з усім вами! І нехай збереже всіх нас Господь!

Бесіду вів ієромонах Інокентій (Підтоптаний)