Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Статті

26.04.2018

Феномен радості

иеромонах Иннокентий

 

georgii georgii - DSC01001

Часто віруючий православний християнин задається питанням: а чи дозволено нам, людям Церкви, радіти і висловлювати свої почуття? Як би це банально не звучало, але від багатьох парафіян, навіть священиків, доводиться чути слова про те, що християнину не личить посміхатися, щоб завжди в пам’яті носити страждання Христа Спасителя.

І це частково вірно. Потрібно завжди пам’ятати про те, якою ціною ми викуплені і яку жертву за нас приніс Бог, але хіба це привід для того, щоб жити в безвиході і похмурому стані душі?

У сучасному світі, який за дві тисячі років від Різдва Христового в основному не змінився в своїх пристрастях і пороках, людина іноді приймає для себе рішення, що вона не повинна ніколи проявляти свою радість і завжди думати про вічні муки і те, скільки потрібно покласти поклонів і скільки потрібно прочитати акафістів і канонів, щоб уникнути жахливої долі. Багато хто так і робить. Але наскільки це правильно і раціонально? Навіть більше — наскільки такий підхід узгоджується з християнською істиною, яка дана нам в Євангелії?

Безперечно, ключовим моментом всієї євангельської історії є тема страждання Христа, Його мук, Його Розп’яття і Хресної смерті. Але при цьому багато хто забуває і про інший момент, заради якого все це сталося. Господь зазнав всі ті страждання, які людство могло Йому заподіяти. Господь зазнав наругу від Свого творіння. Він творив цей світ, Ним все було створено, але Йому судилося бути зганьбленим для того, щоб кожен міг спастися, адже ще старозавітний пророк передбачав: «А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!» (Іс. 53:5).

І, напевно, читаючи рядки Святого Письма, людині важко думати про радість, людині важко уявити, що можна у своєму житті посміхатися, тим більше жартувати про щось, адже Творець всього Всесвіту страждає на Хресті. Але ж є щось більше, що дарує людині надію на вічну радість, що дарує всім нам віру у спасіння, що дарує людству нове дихання. Ми можемо в повній мірі це відчути, якщо перевернемо ще одну сторінку Євангелія.

Одним з перших слів Христа Спасителя після Воскресіння було: «Радійте!» (Мт. 28:9). І саме в цьому полягає сенс християнського життя. У цьому — все наше буття і вся суть нашого перебування в цьому світі! У цьому — те, заради чого і для чого ми живемо, працюємо, страждаємо, переживаємо, молимося. У цьому одному слові — вся суть християнства. Адже воно покликане дарувати людині радість про Воскреслого Христа. Християнство покликане дарувати нам радість за те, що ми стали спадкоємцями Царства Небесного. Християнство дарує нам надію на те, що ми не одні, але що з нами Бог, і що Він ніколи не залишить Своє творіння.

І похмурий вигляд, злий вираз обличчя, уявне благочестя — це не зовсім те, заради чого Христос прийшов у світ. Так, без Голгофи не було б і Воскресіння. Так, ми викуплені дорогою ціною. Так, Господь зазнав страждання і смерть. Так, Він був покладений у гроб. Але… Але Він воскрес! І Своїм Воскресінням Він показує, що християнство — це сама радісна релігія. Він каже нам, що ми завжди повинні радіти Його Воскресінню і прийняти Його Таким, Яким Він явився Своїм учням.

Можна тільки уявити собі ту радість, яку відчули апостоли у момент явлення їм Воскреслого Спасителя. І зараз, через дві тисячі років, ми маємо можливість бачити цей феномен християнської радості, переживати його, стати його учасниками, стати послідовниками, стати продовжувачами цієї великої справи. Ми покликані до того, щоб стати «світлом миру». Ми покликані до того, щоб принести цю радість Воскресіння всім, хто зустрічається на нашому шляху. Ми покликані посміхнутися кожному перехожому, ми покликані пробачити образи іншим людям, ми покликані самі попросити вибачення і примиритися з усіма.

Ось у цьому — радість! І коли все це приходить, серце стає м’якше, добріше, пропадає скорбота і печаль. Залишається тільки радість… І у день Пасхи Христової, у день Його Славного Воскресіння ця радість тільки збільшується. І нехай же вона безперервно перебуватиме у серці кожної віруючої людини до її самого останнього подиху.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: