Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Інтерв'ю

27.11.2015

Бесіда з архімандритом Пафнутієм про його нову книгу подорожніх нарисів паломницьких поїздок

архимандрит Пафнутий

 Видавництвом Києво-Печерської Лаври була випущена книга «Між столицями столиця» вже відомого всім автора – насельника Лаври архімандрита Пафнутія (Мусієнко), який в даний час є прес-секретарем Блаженнішого Митрополита Онуфрія.

Нове видання надійшло у всі книжкові крамниці Києво-Печерської Лаври.


У новому творі автор досліджує духовно-історичні зв’язки між Києво-Печерською Лаврою як духовним центром України із столицями тих князівств, королівств та імперій, до складу яких свого часу входила Україна чи її окремі землі, або ж вона перебувала у сфері їхнього впливу. Також автор запрошує відвідати древні християнські святині цих столиць і країн, знайомить читача із житіями святих, які вшановуються православними і в Україні, і в цих країнах, аналізує сьогоднішній стан сусідських духовних взаємин і запрошує читача до захоплюючого паломництва до цих країн та їхніх столиць. Книга гарно ілюстрована графічними малюнками Олександра Столярова, який уже багато років є також автором малюнків до лаврської газети «Печерський листок».

— Отче Пафнутію, Ви знаходилися далеко від Лаври. Чи знають в інших країнах про неї?

— Звісно, в усіх землях, куди мені довелось здійснити паломництво, віруючі люди відразу розпитували про Лавру та її святині, захоплено згадували про книги, які вони читали з лаврської історії, про святих, хоча і не всі змогли здійснити до нас паломництво. Але в усіх столицях, включаючи мусульманський Стамбул чи атеїстичний Відень, безперечно, про Лавру говорять як про найвідоміший туристичний об’єкт, отже, лаврська благодать торкнулась сердець тисяч і тисяч людей, саме ця обставина і вражала під час кожного паломництва, тому й виникла ідея зібрати всі подорожні нариси, яких за останні десять років зібралось чимало, і видати окремою книгою. Насамперед, щиро завдячу Його Блаженству, Блаженнішому Митрополиту Онуфрію, який ознайомився із змістом майбутньої книги (у першому розділі «Константинополь» згадується про паломництво на Святу Гору Афон разом із Предстоятелем) і нашому Намісникові високопреосвященнішому митрополитові Павлу, який також брав активну участь у підготовці матеріалів.

— Як Ви думаєте, чому Лавра вважається першим місцем відвідування для будь-якого туриста, що приїжджає в нашу столицю?

— Києво-Печерська Лавра є не тільки найбільшою святинею Києва й України, вона є древнім паломницьким центром для всієї Русі і Європи, тисячі й мільйони вірних Богу сердець з усіх кінців  нашої землі приходили й приходитимуть в нашу Лавру за благословінням і Божою благодаттю, і доки тектиме під нашими стінами Дніпро, доти й стікатиметься до Лаври православний люд. І доти сяятиме над усією Землею наша обитель, духовна столиця для багатьох поколінь і невичерпне джерело нашої з вами віри і духовної радості.

— Передмова у книзі написана науковим консультантом Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. В чому допомогли Вам дослідники?

— Щиро завдячую Ірині Жиленко, кандидату богослів’я, провідному науковому співробітнику Заповідника, яка погодилась бути науковим консультантом цього видання. Історичного матеріалу використати довелось багато, дуже не хотілось допустити якихось неточностей чи не підтверджених документально коментарів, тому я звернувся до Ірини Володимирівни, з якою доводилось готувати й інші видання з лаврської історії. Разом з Іриною Жиленко, а також Костянтином та Ольгою Крайніми, відомими лаврськими істориками, ми неодноразово говорили про консо лідуючий феномен Лаври не тільки для духовного життя України, а й для її історії, для майбутнього, тому їхні поради, їхні реакції на мої дослідження були для мене дуже корисними. А ще хочу подякувати редактору книги Аллі Харченко та верстальнику Ігорю Скобелєву, з якими ми також підготували не одну книгу з історії Лаври.

— Чи не нудьгували Ви за Лаврою в чужих землях, що Вам нагадувало про неї на відстані?

— Чесно кажучи, навіть одного Успенського собору достатньо, щоб прослідкувати зв’язки Києва з Константинополем — столицею Візантії, Бухарестом — столицею Румунії, Віднем — столицею Австро-Угорської імперії, Варшавою — столицею Речі Посполитої, Вільно — столицею Великого князівства Литовського та Москвою й Петербургом — столицями, відповідно, Московського царства та Російської імперії. Для прикладу: будували наш Успенський собор майстри з Константинополя, які привезли преподобним Антонію і Феодосію благословіння Божої Матері і дорогоцінну ікону Її Пресвятого Успіння.  В Успенському соборі зберігався надгробний пам’ятник Костянтину Іпсіланті, одному із правителів-греків Бухареста і всієї Волощини. Один із приділів собору освячено на честь архідиякона і первомученика Стефана, на честь якого у Відні споруджено і освячено головний собор (при тому що у християнському світі не так багато храмів на честь цього святого). Саме у Великій церкві преподобний Феофіл, Христа ради юродивий часто правив молебні перед своєю улюбленою Ченстоховською іконою Божої Матері, найбільш шанованою християнською святинею у Польщі. Поблизу Великої церкви було поховано князівну литовського походження святу Іуліанію Ольшанську, яка явилась потім святителю Петру Могилі, докоряючи, що в Святій Лаврі не вшановується належним чином пам’ять Печерських отців. Безліч святих ікон і коштовностей, подарованих російськими царями і вельможами, зберігала ризниця Великої церкви, і якщо після руйнації та розорення собору під час Другої світової війни віднайти і повернути їх видається малоймовірним, то про епоху Російської імперії свідчить нам і відновлений надгробок над місцем захоронення в соборі генерал-губернатора Києва і всієї України (виконавчого представника російського царя) Петра Румянцева-Задунайського, і могильна плита перед собором, яка нагадує нам про монахиню Нектарію — княгиню Наталію Долгорукову і дружину опального графа Івана Шереметєва, з яким вона розділила заслання, а після страти чоловіка приїхала до Києва, прийнявши тут чернечий постриг. Відповідно, й у тих містах безліч імен та святинь нагадують про зв’язок із Києвом та Лаврою, це й надихало на створення книги.

 Константинополь, Бухарест, Відень, Варшава, Вільно, Санкт-Петербург, Москва — сім великих столиць, сім стовпів, між якими найдревнішим деревом мудрості завжди височів Київ. Багато поколінь печерських монахів мандрувало сусідніми землями — скрізь здіймаються старовинні храми, скрізь проповідували святі, проте, тільки повернувшись до Києва, відчуває душа безкінечну милість Господню над нашим народом, нашим Києвом і нашою Лаврою — духовним серцем всієї України і вічним джерелом її слави та щасливого майбутнього.

Спілкувався з архімандритом Пафнутієм (Мусієнко) ієродиякон Інокентій (Семенцов), відділ інформації та зв’язків з громадськістю Києво-Печерської Лаври

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: