Святкові богослужіння в недільний день після великого свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього в Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі очолив Священноархимандрит обителі Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій.

У Великій церкві Його Блаженству співслужили Намісник Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, вікарій Київської єпархії єпископ Баришівський Віктор, братія монастиря в священному сані.

Після читання Євангелія на Божественній Літургії Предстоятель УПЦ нагадав священну історію про те, як хананеянка прийшла до Христа просити зцілення для біснуватої дочки.

Відмінною рисою цієї язичниці було крайнє смирення, яке, за словами Блаженнішого Митрополита Онуфрія, «є підкорення себе волі Божій, прийняття з вдячністю всього, що Господь нам посилає: і гіркого, і солодкого. Смиренний приймає благодіяння з вдячністю, вважаючи себе недостойним, а також приймає гірке, вважаючи себе достойним більшого покарання. Іншими словами, смирення — це правильне поняття про світ, в якому живемо, про Бога — Хто Такий Господь, і про ближнього нашого. Смирення починається, коли людина усвідомлює себе творінням Божим — це одна з початкових фаз смирення. Є більш глибокий ступінь, коли людина, живучи за заповідями Божими, починає себе вивчати, аналізувати свої вчинки і душевний стан. Вона докоряє себе за недоліки і немочі. Таке смирення мали святі отці».

Владика Онуфрій звернув увагу віруючих на те, що хананеянка мала високу ступінь смирення, тому що не тільки сама принижувала себе, але спокійно вислуховувала на свою адресу докори і «не просила у Бога багато. Смиренний просить у Бога тільки крихти Його милості, щоб не бути відлученим від Нього».

На закінчення архіпастирського слова Предстоятель УПЦ закликав подивитися всередину самих себе і дізнатися про свою міру смирення, не зупиняючись на першому ступені, а правильно себе оцінюючи. Адже визнаючи себе слабким, людина отримує Божественну силу. Тому смирення не треба бояться, до нього треба себе привчати. Це видно зі слів Спасителя: «…навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм» (Мф. 11:29). Хай допоможе нам Господь потрудитися для стяжання цієї доброчесності, щоб вмістити Божественну благодать і стати спадкоємцями Царства Небесного».

Під час богослужіння були звершені ієрейська і дияконська хіротонії.

Після Літургії Блаженніший Владика Онуфрій освятив ікону Пресвятої Богородиці «Ігорівська», а також нагородив благодійників, які брали участь в її написанні і благоприкрашанні.

Оригінал святого образу, перед яким за переданням ще в XII столітті молився святий великий князь Київський і Чернігівський Ігор, спочатку знаходився в Успенському соборі (до 1941 р). З дня 870-річчя мученицької кончини святого благовірного князя Ігоря (+19 вересня 1147 року за ст. ст.) Ігорівська ікона, писана відповідно до свого початкового розміру, повертається милістю Божою на своє історичне місце в Іоанно-Богословському приділі Великої церкви для поклоніння благочестивих християн.

Фотогалерея: