Топ-100

Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Статті

02.07.2019

Приклад кожному з нас

иеромонах Иннокентий

Всі, хто знав Блаженнішого Митрополита Володимира, хто хоча б раз був присутній на очолюваних ним службах, хто хоча б раз бачив його, не можуть не відзиватися з теплотою і любов’ю про цю людину. Усе його життя — це втілення християнської любові та смирення. «Ніколи нічого не просив, ніколи ні від чого не відмовлявся», — говорив Блаженніший Митрополит Володимир. Народившись в селі Марківці Летичівського району Хмельницької області в 1935 році, він ще маленьким хлопчиком увійшов до вівтаря паламарити і, за його ж словами, «вже ніколи з нього не виходив».

Навчання в стінах Одеської духовної семінарії та Санкт-Петербурзької духовної академії надихнуло його до прийняття чернечого постригу, обітниці яку він з усією повнотою виконав при своєму житті і тим самим подав приклад братії багатьох монастирів як необхідно проводити чернече життя.

Де б йому не довелося нести пастирське або архіпастирське служіння, всюди про нього залишалися тільки самі прекрасні спогади. До обрання Митрополитом Київським і всієї України він обіймав Ростовську кафедру, де всі, хто знав його, до сих пір з любов’ю згадують і моляться за свого колишнього архіпастиря. Для України і для нашої святої обителі його ім’я, в першу чергу, пов’язане з утвердженням канонічності Української Православної Церкви, примноженням і розквітом чернечого життя в Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі.

Ні братія монастиря, ні прості паломники ніколи не забудуть, що можна було часто зустріти Блаженнішого, що прогулюється по Лаврі, взяти у нього благословення і просто попросити духовної поради. І ніколи нікому він не відмовляв. До Блаженнішого Володимира повною мірою можна застосувати словосполучення, яке послужило назвою книги відомого автора і стало крилатим — «Несвяті святі». Тільки втративши можливість спілкування з ним, всі ті, шо знали його, зрозуміли, який він був нам дорогий, і що вже за життя, спілкуючись з ним, ми зустрілися зі святістю.

День смерті Блаженнішого Владики став ударом не тільки для українського суспільства і православного світу в цілому, але особистою трагедією для кожного християнина, особливо для тих, хто особисто знав покійного Першосвятителя. Його любов, якою він зігрівав всіх нас, неодмінно буде з нами і надалі. Він опинився в кращому світі і звідти, з Небес, з райських осель, призначених всім праведникам, дивиться на нас і молиться за кожного, хто зараз потребує його молитовного заступництва. Віримо, що всі його молитви — як за життя, так і після кончини, складені у Престолу Творця за нашу багатостраждальну Україну, яка в період свого становлення переживає трагічні сторінки своєї історії.

Не можна забувати про той заповіт, який він нам дав. «Прохання є у мене до вас таке, — говорив він, — молитися за мир в Україні та за Православ’я українське, щоб Господь допоміг нам бути братами перед Богом і всім світом…»

Віримо і знаємо, що молитвами Блаженнішого Митрополита Володимира Господь пошле мир на нашу землю, примирить всіх, адже дивлячись на приклад його лагідності і терпіння, ніхто не може залишатися байдужим, але зобов’язаний в пам’ять про покійного Владику виконати його заповіт всім нам, його вірним чадам.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: