Взято із книги відомого кіпрського журналіста Спіра Папагеоргіу: Από τήν ΕΟΚΑ στήν ΕΟΚΑ Β’

Я з’явився на світ в 1940 році в невеличкому селі місцевості Месаорія, в будинку самого святого Спиридона Триміфунтського. В той час мій батько, благочестивий і досить освічений священик, служив в Треметусії – почесній парафії знаменитих Триміфундів. Ми оселились в крилі старовинного монастиря святого Спиридона… В сім’ї я був останньою дитиною, і мене назвали «Спіро» на честь святителя.

Любов’ю і благоговійним трепетом з дитинства були наповнені мої почуття до святого Спиридона, який жив колись в цій гарній місцині. Я грався на великому дворі древнього монастиря. Прогулювався від свого будинку до храму. Прикладав вухо до маленької щілини, котра була в склепі святого, очікуючи щось почути. Блукав і навколо бездонної прадавньої криниці. Опускався в старі, зовсім висохлі резервуари для води, котрі колись зрошували сад. Все, що оточувало мене, належало святому… Трохи подалі від обителі розташувались сільські хати, де жили греки і турки, які займались землеробством і скотарством. Всюди можна було бачити овець і корів.

Греки і турки жили злагоджено. Всі турки розмовляли грецькою мовою і були сповнені поваги до святителя. Вони приходили на престольне свято св. Спиридона і приносили дари та подарунки згідно обітниць. Коли у когось із турецького населення  хворіла худоба, корова чи овечка,  то вони приходили до мого батька, прохаючи його з мольбою: «Святий отче Папайоркі, пішли вичитаєш моїй скотині. Захворіла моя коза травленням: не їсть і не встає». Батько брав із собою Великий Требник, де знаходилась молитва за хвору худобу. Турок цілував священику руку, і вони разом ішли. Траплялось так, що, ідучи селом, мій батько проходив біля турецької кав’ярні, де постійні відвідувачі зазвичай грали в нарди. Тоді перший із гравців, котрий побачив священика, говорив іншим: “Прак яу. Попас келіор” («Стоп, хлопці, батюшка прийшов»). І дійсно гра зупинялась, всі вставали і робили невеликий уклін в сторону ієрея…

Життя проходило мирно до тих пір, доки один інцидент не зворушив село і всю округу. Вночі викрали дари, котрі жертвувались для святого Спиридона. І греки, і турки говорили про це з однаковим болем і гнівом. Нічого подібного досі не траплялося! Мій благочестивий батько з великою досадою пішов до храму і звершив молитву. Побачив він і сліди крадіжки: розбите вікно, звідки проникли крадії. Усім, хто його запитував, він без хвилювання відповідав: «Не турбуйтесь. Святий покаже злодія». Наступного дня прийшов один турок із сусіднього села Арсос, тягнучи за вухо свого сина-юнака. Тримаючи в руках торбу, він віддав всі викрадені дари! Що ж сталося? Хлопець приїхав вночі на своєму велосипеді, розбив вікно і заліз в храм. Наповнивши торбу дарами, він повернувся в своє село. Але на зворотному шляху кожні два – три метра він падав разом із велосипедом на запилену дорогу. Коли про це дізнався його батько, то здивувався і сприйняв це як знак від святого Спиридона. Відлупцювавши свого сина, він змусив його піти разом з собою і повернули викрадене. Греки, а особливо турки, заспокоїлись і повернутися до своїх справ, дякуючи святителю за допомогу.

Переклад Івана Шахворостова
Παπαγεωργίος Σπύρος Από τήν ΕΟΚΑ στήν ΕΟΚΑ Β’. -Αθήνα, Εκδόσεις Επιφανίόυ. 2009. // ΑΠΟΛΥΤΡΩΣΙΣ, 2011, ιανουάριος – φεβρουάριος, -Σ. 22-23.

Про паломництво до святих мощей свт. Спиридона Триміфунтського можна дізнатися у Паломницкому відділі Лаври.