Топ-100

Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

" width="100%" height="420" frameborder="0" allowfullscreen>

Статті

13.10.2016

«Господи, в ім’я Пречистої Твоєї Матері споруджений дім цей…»

иеромонах Иннокентий

Протягом декількох століть в стінах Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври відзначається свято — Собор святих отців Печерських, що в Дальніх печерах спочивають. І хто б міг подумати, що тисячу років тому на цих схилах, які тепер називаються Печерськими, засяє така неземна благодать, і для багатьох поколінь буде відкрито духовне багатство монастирської обителі.

Всього кілька людей спочатку подвизалися в цій місцевості. Преподобний Феодосій, який є одним із засновників нашої обителі, прийшов сюди до преподобного Антонія. По своєму смиренню і за бажанням усамітненого способу життя святий Антоній викопав собі ще одну печеру і оселився там, присвятивши все своє життя безмовності і молитві. Преподобний Феодосій, навпаки, з’явився світильником для братії, який постійно знаходився поруч з ними.

З кожним роком братії ставало все більше і більше. Преподобний Феодосій почав упорядковувати чернече життя, ввів спільножитний устав, згідно з яким братія Лаври живе до сих пір, але, найголовніше, він став засновником тієї традиції, яка не припиняє своє існування вже майже тисячу років.

Протягом тисячоліть, наслідуючи преподобного Феодосія, братія монастиря веде постницьке життя, молиться за мир у всьому світі, працює на ниві Христовій, окормляя всіх тих, хто приходить в Лавру за допомогою.

І природно, що за ці століття печери наповнилися святими угодниками Божими. Тут ми бачимо і затворників, які пішли від мирського світу і досягли святості в мовчанні, пості і молитві. В Дальніх печерах спочивають і цілителі, чудотворці, яким ще при їхньому земному житті Господь подав дари зціляти хвороби.

Є серед святих, що в Дальніх печерах спочивають, і святителі, які жили в різний час, в різних політичних умовах, несли послух на різних архієрейських кафедрах, але Промислом Божим спочили в Лаврі і тепер вже просять за нас у Престола Всевишнього.
Особливим подвигом здавна вважався подвиг посту, і багато святих Києво-Печерської обителі просіяли саме завдяки тому, що утримувалися від надмірностей, дотримувалися суворого посту.

Ми не можемо знати імен всіх святих, і тому, звертаючись до угодників, що в Дальніх печерах спочивають, завжди просимо, щоб Господь по їх молитвам помилував нас. Ми не знаємо, кому належали мироточиві глави, що знаходяться в печерах, але явлене нам диво мироточення, безліч зцілень і чудес — це свідчення особливої обраності у Господа.

Так було угодно Богу, що зараз ми не можемо бачити мощей святого засновника Печерської обителі. І до цього дня преподобний Феодосій незримо перебуває з нами. Нехай навіть мощі його приховані від нас зараз, але ми віримо, що вони перебувають у Лаврі, на тому місці, де їх сховала від наруги братія ще в середині ХІІІ століття.

І зараз, бачачи те світло і ту благодать, яка йде від Феодосієвих печер, від усіх тих угодників, чиї мощі нетлінними спочивають в цих печерах, Лавра все більше і більше поповнюється братією, все більше і більше людей стікаються до однієї з головних святинь Православного світу за духовною допомогою, за зціленням від тілесних і душевних недуг.

Кожна людина, яка спускається в печери і бачить нетлінні мощі, дотикається до них, молиться у рак святих, обов’язково буде почута. Варто тільки щиро і від усієї душі попросити їх заступництва, їх молитовного покриву, і тоді людина обов’язково отримає просиме. Не завжди допомога прийде саме так, як вона просить. Господь все Сам влаштує для спасіння людської душі, але молитовний покров Печерських святих завжди буде супроводжувати прохача.

Потрібно тільки завжди пам’ятати слова із заповіту преподобного Феодосія — непохитно залишатися в Православній вірі і перебувати в лоні Православної Церкви, в якій ми можемо отримати спасіння. Не спокушатися словами тих, хто свідомо противиться Православ’ю, а бути послідовниками тієї віри, яку започаткував Сам Христос, і продовжувачами якої були святі Печерські з самого початку заснування святої обителі.
Доля монахів — відректися від світу і в безперервній молитві знаходити спасіння, доля паломників і прихожан монашеської обителі — посильно нести тяготи, хрестоносінням повсякденних турбот наближаючись до подвигу преподобних. І так всім разом в церковній єдності досягти Царства Небесного. І нехай збереже всіх нас Господь.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.



Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: