У дев’ятий день після Воскресіння Христового, коли Православною Церквою встановлено сугубе поминання спочилих, братія Києво-Печерської Лаври на чолі з духівником архімандритом Антонієм звершили панахиду за спочилою братією на кладовищі, розташованому при скиті монастиря на вулиці Ягідній.

Назва Радониці походить від слів «радіти», «радість». Цей поминальний день об’єднує в собі і радість Воскресіння Христового, і печаль за тими, хто пішов із земного життя. Немає більшої радості, ніж радість про воскреслого Господа, і цією радістю наповнюються не тільки серця живих, а й душі спочилих, які очікують воскресіння з мертвих.