Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Проповіді

27.06.2009

День перенесення мощей священномученика Володимира (Богоявленського)

архиепископ Пантелеимон

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Сьогоднішній день зібрав нас в цьому святому храмі, щоб ми разом зі священномучеником Володимиром прославили Бога. Господь дивний у всьому Своєму творінні, починаючи від світу невидимого і закінчуючи видимим світом і вінцем творіння Божого — людиною. Якщо Господь так полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне, то кожна людина співвідносить себе з творінням Божим.

Ми повинні пам’ятати, що носимо в собі образ Божий, а Він святий, що подоба Божа дана нам, щоб ми уподібнилися Богу, що життя людське короткочасне, і Господь чекає на нас в обителях Царства Небесного, яке Він приготував нам за Своєю невимовною любов’ю, але ціною страждань, смерті і Воскресіння.

Сьогодні ми прославляємо священномученика Володимира. Він пролив свою кров і сповідав Христа, не злякавшись мучителів, бо його надихала любов до Бога. Дуже часто ми стоїмо на роздоріжжі: пожертвувати собою заради чогось високого і святого або зберегти себе для того, щоб жити так, як нам хочеться. Якщо людина живе за своєю гріховною волею, вона гине. Якщо ж слово Боже, закон благодаті Господньої і Новий Завіт святі для людини, то вона буде йти по життєвому шляху, керуючись всім цим.
Священномученик Володимир народився в благочестивій родині. Його батько був священиком. Майбутній святитель отримав духовну освіту і тісно пов’язав своє життя з Києвом, закінчивши Київську духовну академію. Господь покликав його до священицького служіння, і він, почувши цей голос, що закликає його увійти у Святая Святих, зі страхом Божим став перед Престолом Господнім. Він приносив Безкровну Жертву, проповідував Христа Розіп’ятого і Воскреслого, боровся з гріхами і пороками світу і суспільства, в якому жив, безбоязно сповідуючи Господа до останнього свого подиху.

Будучи вірним сином Святої Матері-Церкви, святитель виконував своє служіння на багатьох кафедрах Русі: Санкт-Петербург, Москва; був Екзархом Грузії. І ось в 1915 році Господь закликає його до Києва — матері міст руських, де тече Йордан Київської Русі — Дніпро, в якому ми всі відродилися від купелі Хрещення для вічного життя і стали обраним народом.

Господь довірив Своєму святителю паству древньої Київської Русі. Минуло вісім століть з того часу, як Русь відродилася до нового життя, але потрібен був на світильнику церковному саме такий угодник Божий, як священномученик Володимир, який був готовий душу свою покласти за овець своїх.

Коли настав безбожний час, і був скинутий із престолу цар, коли стала литися кров безневинна, священномученик Володимир сповідав Господа перед обличчям своїх розпинателів. Кожна людина, а особливо священнослужитель, завжди має перед собою образ Христа Спасителя. Якщо Господь поклав душу Свою за овець Своїх, то і священик також жертвує собою заради спасіння своєї душі і своєї пастви.

Слово Божественної правди повинно доходити не тільки до людського розуму, а й до серця, і святитель Володимир знаходив цей шлях: він просвіщав тих, хто знаходиться в темряві невіри, повертав в стадо духовних овець, які заблукали, словом своєї проповіді закликав людей до спасіння і сам послужив в цьому добрим прикладом.

Святителя вивели за огорожу святої Лаври і розстріляли. Але, подібно до Христа Спасителя, Який молився за Своїх розпинателів: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!» (Лк. 23:34), священномученик благословляв своїх убивць. Його тіло було покладено в Лаврі, в Хрестовоздвиженському храмі, і покоїлося в ньому до 1992 року. На Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви він був прилічений до лику святих як перший новомученик землі Руської.

За святителем Володимиром на Голгофу йшло не тільки духовенство, яке зазнавало гоніння і смерть, за ним йшли також всі вірні чада Святої Церкви, і в двадцятому столітті Церква Христова була залита кров’ю новомучеників і сповідників землі Руської, подібно до того, як була омита вона кров’ю мучеників і сповідників перших століть християнства.

1992 рік для Української Православної Церкви став роком випробувань. У зв’язку з тим, що через гордість люди поставили себе на чолі Церкви, утворився розкол, і тоді новообраному Предстоятелю Української Православної Церкви Блаженнішому Митрополиту Київському і всієї України Володимиру, єпископату і всім тим чадам Святої Православної Церкви, які зберегли вірність їй, була необхідна молитовна підтримка священномученика Володимира. Перший новомученик землі Руської укріпляв і донині укріплює всіх потребуючих його молитовного заступництва.

Як ми можемо наслідувати життя святих, адже кожен з нас вважає себе грішним і недостойним? Звичайно ж, ми повинні наслідувати їхню віру — віру в Промисл Божий і Його святу волю, яку ми покликані виконати, інакше проживемо життя марно і не принесемо Богу тих плодів і талантів, які Господь заклав у нас. Якщо ми будемо жити любов’ю до Бога і ближніх, наш життєвий хрест буде нестися гідно, з вдячністю Богу, ми не впадемо ні в зневіру, ні в розпач, а скорботи і негаразди будуть переноситися легко, тому що нас буде укріплювати Христос Спаситель і Його святі угодники. Ми повинні мати надію, що без Його святої волі жодна волосина не впаде з голови людини, що Господь завжди готовий прийти на допомогу в хвилини борінь і випробувань, що Його святе Ім’я просвіщає наш розум. Якщо ми відкриємо для Нього своє серце, Господь увійде в наше серце і буде перебувати там, творячи обитель Духа Святого в нашій немічній плоті. Як вчить нас Господь: «сила Божа здійснюється в немочі» (див. 2 Кор. 12:9).
Священномученик Володимир для кожного з нас є світильником віри, мужнім борцем за чистоту Православ’я. Ми повинні наслідувати віру, терпіння та мужність цього святого. Він залишив після себе велику духовну спадщину. Ми можемо почерпнути мудрості, якої наділив його Господь, з його проповідей і богословських творінь. Це святий нашого часу, і кожен, хто взиває до нього в молитвах, буде почутий. Ті, хто приходять сюди, до святої Києво-Печерської обителі, мають можливість спуститися в печери і прикластися до його нетлінних мощей.

Цей угодник Божий разом з преподобними отцями Києво-Печерськими прославляє Господа в обителях Царства Небесного. Його життєвий шлях — це шлях святості і подвигу. Його душа радіє нині в обителях Божих, закликаючи кожного з нас пожертвувати собою заради Господа і ближнього.

Нинішній час не вимагає пролиття крові, ми не терпимо гонінь, Церква свободна, але люди, що оточують нас, хочуть бачити в нас, православних християнах, той спосіб життя, яким заповів нам жити Господь. І якщо ми будемо мужніми і сильними в випробуваннях, якщо наше серце не завагається, коли Господь зажадає від нас сповідання віри, значить, ми гідні діти Нового Завіту, і ми будемо улюбленими чадами Матері-Церкви.

Нехай же Господь почує наші молитви, і священномученик Володимир порадіє за нас, що ми зберігаємо віру святого князя Володимира, передаємо її дітям, бажаючи побачити плоди цієї віри в майбутніх поколіннях. Коли Господь покличе нас, кожного в свій час, в Вічність, священномученик Володимир нас захистить, благаючи Бога про нас, якщо ми будемо вірні подвигу його життя. Його святі молитви чує Господь, тому що він пролив кров за весь світ, за всіх, хто любить Бога всією душею, всім своїм серцем, розумом і думкою, і ближнього свого, як самого себе. Нехай ті жертви, які ми приносимо Всемилостивому Богу, прославляючи святих, ляжуть в скарбницю наших добрих справ, і Всемогутній і Милосердний Господь прийме від нас нашу віру і любов, нашу надію і вірність, нашу відданість. Тоді наше життя буде продовженням життя святих тут, на землі, бо всі ми покликані до святості, всіх нас закликає Господь словами Святого Письма: «Будьте святі, Я бо святий!» (1Петр. 1:16). Амінь.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: