У 9-у Неділю після П’ятидесятниці за богослужінням згадується євангельська історія про чудесне ходіння по бурхливому морю Господа Ісуса Христа, Який прямував до Своїх учнів. І через Його учня апостола Петра було показано, як маловір’я перешкоджає дії Божої благодаті (Мф. 14:22-34). Також в цей день в Успенській Києво-Печерській Лаврі звершується пам’ять преподобного Григорія, іконописця Печерського (XII століття).

Напередодні святкового дня всенічне бдіння (а самого недільного дня — Божественну Літургію) у Великій церкви очолив Блаженніший Онуфрій, Митрополит Київський і всієї України. Предстоятелю Української Православної Церкви співслужили Намісник обителі митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, архієпископ Ровеньківський і Свердловський Пантелеімон, єпископ Ірпінський Климент, братія монастиря в священному сані.

Після читання Євангелія Блаженніший Митрополит Онуфрій звернувся до пастви з архіпастирським словом, в якому виділив найважливіші моменти прочитаного недільного зачала: необхідність спонукання на початку духовного шляху, важливість особистої молитви, терпіння в перенесенні скорбот і допомогу Божественної благодаті.

Господь звелів Своїм учням відплисти в човні від Нього, хоча вони хотіли завжди бути з Ним. Тим самим, за словами Блаженнішого: «…в духовному житті важливо примушувати себе робити не те, що сам хочеш, а що Бог велить». Навіть якщо спочатку людина відчуває примушення, то по мірі духовного зростання бажання людини починає співпадати з Божественною волею.

Своїм власним прикладом молитви на самоті Господь показав, що Його послідовник обов’язково повинен мати особисту молитву. Така молитва згідно з наставлянням Христовим повинна бути прихована від людських очей і звершуватися таємно в глибині серця. «Молитва потрібна не Богу, вона потрібна нам, являючись як би духовним киснем, без якого людина гине, — зазначив Владика Онуфрій, — але ця бесіда з Богом відкриває в людині джерела життя».

Господь також навчив Своїх учнів терпіти в скорботах, які бушують як хвилі в морі. В цьому випадку треба просити Божої допомоги подібно апостолу Петру: «Рятуй мене, Господи!» (Мт. 14:30), не слід «…нарікати, але дякувати Богові за все. Скорботи при цьому є тим уроком, який допомагає у всьому не покладатися на себе, а на Одного Бога. Ми самі не можемо навіть зробити крок до Бога, а «…вдосконалюватися можна тільки по благодаті Божій».

Блаженніший всім побажав «…проводити життя в терпінні, молитві, розумінні, що Бог все дає для нашого спасіння, тоді благодать наповнить наші душі і допоможе нести життєвий хрест».