Після читання Євангелія Первосвятитель звернувся до пастви зі словом проповіді, розповівши про подвиг преподобних і значення чернецтва.

«Коли ми дивимося на монашеське життя, то не бачимо внутрішнього подвигу, бачимо тільки зовнішню поведінку людини, яку ми не завжди можемо правильно трактувати, — продовжив Блаженніший Митрополит Онуфрій. — Ми думаємо, що та чи інша людина неправильно поводиться. Щоб усвідомити, правильно чи ні, треба самому прийти в монастир і жити за монашеським уставом. Є різні ступені ревності за Богом, але кожен творить стільки, скільки Господь дав сил і здібностей звершувати свій подвиг. Якщо здається, що хтось у монастирі не подвизається, то такий би просто не зміг жити в ньому.

Монастир — це такий організм, який утримує тільки тих, хто подвизається в тій чи іншій мірі. Якщо людина не бореться із собою, то вона не може жити в монастирі, і диявол її обов’язково вижене.

Нехай допоможе нам Господь, дорогі брати і сестри, трудитися над собою, постійно духовно вдосконалюватися. За молитвами преподобних отців Печерських нехай благословить Бог нас миром, щоб Він відгородив нас від тих знарядь, які вражають нашу землю і наш народ. Нехай допоможе нам Господь жити так, щоб ми також були гідні вічного спасіння на Небі у Христі Іісусі Господі нашому!»

За богослужінням підносились особливі прохання про дарування миру і тиші в землі нашій українській та визволення від всякого ворога і супостата, а також про благословення Боже для приймаючих у себе тих, хто був змушений залишити свої рідні домівки.

Після закінчення богослужіння Блаженніший Владика Онуфрій привітав архієреїв, братію, що співслужили, і всіх вірян зі святковим днем, причасників — із прийняттям Тіла і Крові Христових і прикликав на паству Боже благословення.

Напередодні ввечері було звершено всенічне бдіння зі святковою літією, яку очолив владика Андрій.

Рання Літургія була звершена в Ближніх печерах. Богослужіння очолив завідувач монастирським архівом архімандрит Феофіл.