Напередодні свята Собору преподобних отців Печерських, що в Ближніх печерах почивають, всенічне бдіння у Трапезному храмі преподобних Антонія і Феодосія Печерських очолив Священноархімандрит обителі Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій.

Його Блаженству співслужили: Намісник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, архієпископ Городницький Олександр, голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ архієпископ Ніжинський і Прилуцький Климент, архієпископ Фастівський Даміан, ректор Київських духовних шкіл єпископ Білогородський Сильвестр, братія і гості обителі в священному сані. Літію звершив митрополит Антоній.

У сам день свята Божественну Літургію в тому ж храмі очолив Намісник обителі митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел у співслужінні митрополита Бориспільського і Броварського Антонія, архієпископа Ніжинського і Прилуцького Климента, архієпископа Фастівського Даміана, єпископа Вознесенського і Первомайського Олексія, єпископа Золотоніського Іоанна і численного духовенства.

Після читання Євангелія митрополит Антоній звернувся до парафіян і численних паломників зі словом проповіді. Владика розповів про мету християнського життя і преподобних, яких вшановували в цей день і які досягли по Божій благодаті обоження, про ті чернечі обіти, які дає кожен, хто приходить в монастир, після чого продовжив: «Подвиг чернецтва полягає в прагненні підпорядкувати свою волю волі Божій. Один сучасний богослов говорить про те, що монахи — це ті люди, які принесли себе в безкровну жертву Богу. Монахи не просто відреклися від світу, тому що вони його зненавиділи.

Ні, людина не може ненавидіти те, що створив Бог, людина не може ненавидіти життя як таке, але чернець — це той, хто усвідомив скорботність цього життя, хто усвідомив головну проблему, яка полягає не в іншому, але в ньому самому. І для того, щоб принести себе в жертву Богу, людина йде цим покірливим шляхом, пронизуючи кожну хвилину і кожну секунду свого життя усвідомленням того, що вона грішна людина.

Монашество — це особливий подвиг. І наші святі співвітчизники вчать нас бути наслідувачами цього великого подвигу. Вони, живучи тут на землі, стали справжніми героями нашої Батьківщини, здобули і інше Царство — Царство вишнє. І тому так легко лягають нам на душу ці прекрасні слова стихири «Радуйся, богоплідна руська земле, яка виховала громадян вишнього Єрусалима».

За Літургією були піднесені сугубі молитви за збереження в єдності Церкви Православної і за мир в Україні.

За традицією в цей день в Лаврі під час усіх богослужінь підносяться сугубі заупокійні молитви за всю спочилу братію Печерської обителі.

Після закінчення пізньої Літургії архієреї, священики, братія Києво-Печерської Лаври і всі, хто молився за богослужінням, на чолі з Намісником Києво-Печерської Лаври пройшли хресним ходом до Ближніх печер. По дорозі були освячені мозаїчні зображення преподобних Антонія і Феодосія Печерських і святих первоверховних апостолів Петра і Павла на арці біля Ближніх печер. При вході в Ближні печери було звершено молебень, після якого всі учасники свята були окроплені святою водою, а освяченому собору проспівано «многая літа».

Фотогалерея: