Топ-100

Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Презентація

04.03.2019

«Остання точка. Дивовижні свідчення ченців та інших осіб, які живими проходили митарства»

lavra.ua

004Життя — навчання. Смерть — випускний. Митарства — зустріч з екзаменаторами. Про це неймовірні сповіді, викладені в новій книзі «Остання точка. Дивовижні свідчення ченців та інших осіб, які живими проходили митарства» видавництва «Горлиця». Господь, жаліючи нас і бачачи плачевний стан нинішньої людини, зберіг для нашої духовної користі унікальні свідчення Своїх обранців, які згодом стали в більшості своїй ченцями. Слово їх як удар в било для нащадків святих предків, що знаходяться в стані дрімоти, і дієво приводить до тями. Те, що повідано на сторінках книги священством, братією і сестрами у Христі, воістину є надзвичайним. Та й як інакше назвати звістки зі світу іншого?

Достовірних описів посмертного досвіду православних не так багато. Але ця інформація є, і вона на вагу золота. До церковного передання належить грунтовна вражаюча розповідь про митарства блаженної Феодори. Однак дух часу вривається в життя сьогодні такими шквалами, що вже і в середовище християн приносить скептичні смішки митарства Феодори Царгородської: мовляв, це щось на зразок церковного фольклору, та й коли було — в Х столітті, перекази давнини глибокої, багато що змінилося… Але повідане нашими сучасниками, в тому числі нині живими святителем і старцем-духівником найдавнішого монастиря Русі, переконує, що закони Божого устрою віднині і довіку незмінні. Велика частина інформації, представленої в книзі, публікується вперше і розрахована на сучасного читача.

Особливу цінність і надзвичайний інтерес представляє свідчення митрополита Вишгородського і Чорнобильського Павла, Намісника Києво-Печерської Лаври. З волі Божої владика поділився сокровенним і дуже особистим — історією свого батька і надзвичайними випробуваннями на межі життя і смерті, які випали на його ж долю. Напевно, багато хто відкриє для себе Намісника Лаври, відомого своєю мужньою сповідницькою позицією і внутрішньою силою, що дає рішучість називати речі своїми іменами і твердо триматися Істини, з маловідомої боку — глибоко духовної і містичної. Особливо важливо, що розповідь владики на непросту тему поневірянь і переходу з тимчасового життя у вічне вельми втішна. Дорогоцінним можна назвати конкретний приклад, повіданий митрополитом Павлом, про значення поминання на Божественній Літургії: «Коли тата не стало, я відразу звернувся до отця Василія, щоб він попросив моїх друзів помолитися за новопреставленого батька. Матушка Стефанія прочитала за ніч весь Псалтир за упокій його душі. А я, втомлений після служби, приліг трошки відпочити і тут бачу уві сні чудовий білий дім. І радісний тато до мене звертається:

“Мені побудували будинок. Бачите, який гарний? І мені подарували сімдесят два подарунка на день ангела. Я вам дуже вдячний. Це для мене такий прекрасний день!”

Я прокинувся і всім розповів цей сон. Матушка Стефанія припустила: “Може, це тому, що прочитали весь Псалтир?” А коли я приїхав додому, отець Василій зустрів мене словами: “Владико, я замовив сімдесят дві Літургії і панахиди на 8 листопада”. Сімдесят два! Ось вам доказ великої благодатної сили православної Літургії та того, як наші покійні до нас близькі».

003Не менше вражає розповідь архімандрита Аврамія (Куяви), духівника Києво-Печерської Лаври про митарства його співбрата і співмолитовника отця Піора. Вони разом подвизалися в Києво-Печерській Лаврі до її закриття в 1961 році богоборчеською владою. Монах Піор (в миру Єрмошкін Микола Іванович) до монастиря був номенклатурним працівником, головним ветлікарем Горьковської області і безбожником. Історія його вищою мірою виняткова. За дві тисячі років християнства відомі лише дві-три згадки про подібні випадки в древніх патериках, проте вельми лаконічних. Те, що сталося з отцем Піором, можливо тільки Богу: затятий атеїст став ревним монахом, номенклатурний працівник — насельником монастиря. Його змінили і переплавили три дні в пеклі, куди він потрапив, залишаючись живим. Вони здалися йому вічністю. Але великий Промисл Божий про людину. І сильні перед Господом слізні материнські мольби. Пережите Миколою Єрмошкіним — це той випадок, коли молитва матері підняла з дна пекла в буквальному сенсі. Микола був відомою людиною в регіоні, якого поважала правляча влада, товариші по службі і підлеглі. Тому радикальна зміна такої особистості після отриманого унікального духовного досвіду навіть в роки махрового атеїзму багатьох змусила задуматися про вічне. Але, напевно, пам’ять про цю феноменальну подію особливо збережена для нас — православних ХХI століття. Оскільки слово сучасника, тим більш освіченого і шанованого, завжди ближче до того, хто живе поруч з ним у часі.

003Видання представляє і інші дивовижні свідчення з перших вуст про недоступне погляду живих і є вельми рідкісним зразком православної містики. Історії «Останньої точки» відкривають таємні духовні глибини, приховані від нас за незримою рискою, що розділяє світи тимчасовий і вічний. Це область надприродного, нарис топографії позамежного. Вхід благословенний…


Книга видана з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія і Намісника Києво-Печерської Лаври митрополита Вишгородського і Чорнобильського Павла, а також має гриф Видавничого відділу УПЦ.

Валентина Сєрікова

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: