Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Інтерв'ю

16.07.2018

«…Я не прийшов в монастир, а залишився в монастирі»

арх. Поликарп (Линенко)

Дорогі браття і сестри, ми починаємо цикл інтерв’ю з насельниками нашої святої обителі, які розкажуть нам про свій життєвий шлях, про життя в монастирі, про послухи, про спочилу братію і про те, чим для них є Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Сьогодні з нами бесідує  архімандрит Полікарп (Ліненко).


— Отець Полікарп, добрий день! Ви є одним з перших пострижеників Києво-Печерської Лаври після її відкриття як монастиря в 1988 році. Розкажіть про Ваш шлях до чернецтва або про ті події у Вашому житті, які стали переломними перед тим, як Ви прийшли в монастир.

— І Вам доброго дня! Зазвичай на такі питання відповідають люди, які вже пройшли цей шлях. Я ще тільки починаю (посміхається)! Мені сподобалося, як відповідають на Афоні на питання: «Як довго ти в монашестві? Давно на Афон прийшов?». Вони відповідають: «Вчора». Я думаю, що це дуже розумна відповідь. А так вийшло, що я прийшов не в сам відкритий монастир. Я прийшов в Лавру, коли вона тільки відкрилася, нам було все це цікаво. Ми, молоді хлопці, були тут на підхваті, були потенційними насельниками, тому можна сказати, що я не прийшов у монастир, а залишився в монастирі. А коли постало питання про монашеський постриг, яке переді мною постало, я просто погодився і залишився в цьому монастирі! Це і всі переломні моменти.

Звісно, в подальшому я часто думав, розмірковував про те, а чи туди я потрапив, куди мені потрібно, випадкова я тут людина чи ні, чи моє це заняття і спосіб життя, чи мій це шлях. Але відповідь на всі ці питання я знайшов: скільки років я вже в монастирі, я жодного дня не шкодував про те, що я тут, а не десь в світі, в сім’ї, в іншому монастирі, або навіть на Святій Горі Афон. Я ніколи не пошкодував про постриг. Я завжди відчував, що я на своєму місці. Це було і залишається для мене такою величиною, яка свідчить про те, що Господь, Матір Божа і преподобні Печерські мене терплять, тому мені потрібно тут знаходитися. Іншого шляху я не бачу.

— Ваші перші дні в Лаврі. Поділіться найяскравішими спогадами.

— Я прийшов в монастир на другий день після відкриття Лаври. 24 червня 1988 року віддали ключі, а 25 числа вже служили першу Літургію. І цей день — 25 червня, коли звершується пам’ять преподобних Петра Афонського і Онуфрія Великого, ми вважаємо початком відновлення чернечого життя в нашій святій обителі. Це була п’ятниця. А я прийшов в суботу. Я ходив до Володимирського собору, а потім мені стало цікаво, а що ж там буде в Лаврі. Всі тоді говорили, що Лавру повинні відкрити, повернути Церкві. Всі цього чекали після святкування 1000-ліття Хрещення Русі. Ось я прийшов і дивлюся: а тут повним ходом йде підготовка. Книжки розклали під липою преподобного Феодосія, престол символічний поставили, і ось так почалося моє перебування в Лаврі. Вчилися співати, вчили устав на ходу, дізнавались про наспіви. І так воно пішло далі.

— Які послухи Ви несли в монастирі?

— Основним моїм послухом в монастирі був клірос. І співати спочатку вчився, а потім співав. І устав спочатку вчив, а потім ніс послух уставщика і несу його до цього дня. І регентський послух освоїв. А паралельно з цим ніс послух печерника.

Перший мій послух в печерах був, як зараз пам’ятаю, такий — в понеділок (28 червня) прийшов, відслужили Літургію в храмі преподобного Феодосія в Дальніх печерах, і отець Антоній (архімандрит Антоній. — Прим. ред.) дає нам рушнички, ганчірочки, які пожертвували люди за ці три дні. Приїхала тоді з Красногорського монастиря покійна монахиня Тетяна, і батюшка Антоній велить нам протирати раки. Я добре пам’ятаю, як підійшов до раки преподобного Паїсія біля Феодосіївської церкви, провів рушником по раці, і він відразу став чорним. Стало зрозуміло, що якийсь порядочок музейні працівники підтримували, але щоб грунтовно прибирали — такого не було. Так ми почали прибирати в печерах. Потім люди почали жертвувати лампадки. Отець Антоній, а він тоді ще був дияконом Іоанном, вішав їх поруч з раками преподобних. А коли вже лампадки повісили, то моїм послухом було чистити лампадки, чистити гноти і наливати нове масло, щоб вони горіли. Спочатку біля вівтаря Благовіщенського храму стояли всі посудини з єлеєм, потім перенесли все це господарство в пономарку храму Різдва Христового.

Пам’ятається, як отець Антоній після служби відкривав печери, і людей йшло дуже багато. Причому так цікаво вийшло, що в 1988 році нам передали тільки Дальні печери, а в Ближні ще раніше за квитками туристів пускали. Так до Дальніх печер від самого входу і аж до 49 корпусу люди стояли, щоб пройти до преподобних, а в Ближні всі вільно проходять. А вже перед вечірньою службою отець Антоній закривав печери, і братія йшли служити. Було нас мало тоді, тому одні й ті ж служили, співали.

Ось ще що цікаво: з перших днів їсти нам привозили з Покровського жіночого монастиря. Але з часом в 53-му корпусі, в якому раніше було якесь кафе, ми зробили першу кухню і першу келарню. І ось в день пам’яті апостолів Петра і Павла ми з покійною мамою владики Іонафана, тодішнього намісника, перебирали там продукти і складали в приміщення, де була келарня.

І на просфорні послух був. Працювали і там. Правда, перші просфоркі пішли рибкам в Дніпро (посміхається), не вийшли вони у нас. Але з часом вже виходили, і цю справу ми також налагодили.

Паралельно з цим (а я ще у Володимирському соборі навчався дзвонити) допомагав дзвонити. Першим дзвонарем був архімандрит Аліпій (Світличний), тоді він був паламарем і послушником Сергієм. Потім був дзвонарем теперішній архімандрит Роман (Підлубняк), тоді послушник Віктор. А вже після нього я заступив. Дзвонили ми спочатку в галереї під храмом Різдва Пресвятої Богородиці, там були повішені дзвони, а вже потім перейшли в Ближні печери. А з 1990 року почали дзвонити на Великій Лаврській дзвіниці. І коли приїхав нині покійний Блаженніший Митрополит Володимир у Київ, то я мав честь дзвонами його зустрічати, дзвонив на Великій дзвіниці.

— Що Ви можете розповісти про те, як змінилася Лавра за 30 років з моменту відкриття?

— Як Лавра змінилася, особливо при владиці Павлі, особливо в зовнішньому відношенні, то мало буде обмежитися кількома словами. Було зроблено дуже багато всього, про що можна сказати: Лавра була заново відбудована. А щодо внутрішнього уставного монастирського життя, то завдяки зусиллям і працям пріснопам’ятного митрополита Іринея, який тоді був нашим благочинним, це було приведено в належний порядок. Він дуже в цьому напрямку потрудився. Він встановив всі седмиці, всі служби. Спочатку у нас ієродиякони служили по седмицям, потім, коли стало багато ієродияконів, то виходило, що диякони служать рідко, і було прийнято рішення, щоб ієродиякони служили не по седмицям, а по одному дню на тиждень.

Раніше рання служба у нас була в печерах. Але з часом ми перенесли цю службу в Хрестовоздвиженський храм, щоб братії було зручно молитися і синодики читати. Тому що в печерках наші очі не пристосовані для такого освітлення, потрібно було брати свічечки, а в храмі зручніше читати синодики. Також були приведені в порядок і трапеза, і устав, і служби.

І ось ще хотілося сказати, наскільки невидимо, незримо, але впливав на внутрішнє наше існування покійний Священноархімандрит наш Блаженніший Митрополит Володимир. Через владику Павла та безпосередньо спілкуючись з нами, він надавав нам допомогу, ми це відчували. Ми бачили його ставлення до людей, ми бачили його простоту в спілкуванні, без наказового тону, без зайвих вказівок. І цей духовний стан нам передавався.

І ще одним джерелом, з якого виходила і виходить і простота, і монашеська наука, яке передає нам закваску смирення — це наш духівник отець Аврамій. Наскільки він наповнює життям наш монастир — це неймовірно! Колись покійний намісник архімандрит Елевферій в серцях сказав нам: «Монахів в монастирі лише троє: отець Спиридон, отець Агапіт і отець Аврамій. А ви всі — дітвора». І це дійсно так. На таких китах відбулося становлення нашого монастиря.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: