Топ-100

Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Статті

04.12.2017

Присвятити всього себе Богу

иеромонах Иннокентий

Щорічно 4 грудня звершується свято Введення в храм Пресвятої Богородиці. Символічним є те, що воно припадає на період Різдвяного посту, коли Церква закликає кожного християнина очистити свою душу і з чистою совістю, невимовною радістю і всеохоплюючою любов’ю прийняти Народженого Спасителя.

За місяць до святкування Різдва Христового, коли ми побачимо на іконі Новонародженого Богонемовля Христа, ми особливо шануємо Отроковицю Марію, Яку Її батьки приводять в храм. Виконуючи свою обітницю присвятити Дочку служінню Богу, святі Іоаким і Анна приводять Приснодіву Марію в трирічному віці в Єрусалимський храм, де її зустрічає первосвященик Захарія, який, згідно з церковним Переданням, в майбутньому стане батьком Пророка і Предтечі Господнього Іоанна, і вводить у Святая святих храму, куди він сам входити міг тільки один раз на рік.

Там, в цьому храмі, Пресвята Діва перебувала до самого моменту Її заручення з праведним Іосифом. «…нехай буде мені згідно з словом твоїм» (Лк. 1:38), — відповість Діва Марія в День Благовіщення і в той момент прийме від Духа Святого і стане Вмістилищем Невмістимого Бога, тим самим виконуючи своє служіння, до якого Вона була покликана ще в день введення в храм.

Ми не знайдемо оповідання про введення у храм Пресвятої Богородиці у євангелістів, ми не знайдемо цих відомостей в книзі Діянь святих апостолів, ми не зустрінемо згадки про цю подію в посланнях святих апостолів, але це свято увійшло в Передання Православної Церкви і зараз знаходиться в числі дванадцяти двунадесятих свят. Хоча про це свято не згадується в книгах Святого Письма Нового Заповіту, ми можемо бути впевнені, що ця подія насправді мала місце в історії людства. Інакше як вона могла з’явитися в літургійній практиці християнської Церкви і наповнитися глибоким догматичним змістом?

У найбільшій мірі точно описав значення цього свята святитель Григорій Палама: «…чому Обрана з початку віку серед обраних виявилася Святою із святих. Що мали Своє тіло чистіше самих очищених чеснотою духів, так що вона могла прийняти Саме Іпостасне Слово Пребезначального Отця, — Приснодіва Марія, як Скарб Божий, достойно нині поміщена була у Святе святих, щоб у належний час, як і було, послужити до збагачення і до премирної прикраси». І тому зараз ми можемо захоплюватися цією подією, не лише згадуючи, а й переживаючи її знову і знову під час богослужіння Православної Церкви, стаючи щораз свідками цього дійства — введення Богородиці у храм.

Пречиста Діва вже в цей день, коли первосвященик увів Її у Святая святих, показує нам приклад того, як людина повинна з дитинства присвятити всю себе Богу. Вона не стала ремствувати, не стала відмовлятися, Вона не проявляла цікавості, Вона просто взяла первосвященика за руку і увійшла туди, де Вона ніколи б не опинилася, якби не бажання Творця обрати Собі Оселю, в Якій Він житиме від Свого втілення і до Різдва.

Уже тоді Божа Матір і Її святі батьки розуміли, що Вона призначена для чогось більшого, ніж просто бути благочестивою дівчиною. Вона була покликана до того, щоб стати «Чеснішою від херувимів і незрівнянно Славнішою від серафимів», — як оспівує її Свята Православна Церква щодня за богослужінням. Такою Преблагословенну Діву ми бачимо і в Її Різдво від святих праведних Іоакима і Анни, такою ми бачимо Її і в день Введення в храм, такою ми побачимо Її і в свято Благовіщення, коли Святий Архангел Гавриїл буде посланий до Неї, щоб благовістити головну подію в історії існування світу: про те, що від Неї повинен народитися Син Божий, Який Своїм Євангелієм, Своєю проповіддю, Своїм життям, Своїми стражданнями, смертю і славним Воскресінням спасе весь людський рід.

Готуючись до свята Різдва Христового, ми молимося Пречистій Його Матері, щоб Вона укріпила нас в пості, який на нас накладає не тільки Церква і Її статутні приписи, скільки самі на себе ми накладаємо, щоб через піст тілесний хоч трішечки стати кращими, чистішими, добрішими, щоб через цей піст уподібнитися Тій Отроковиці, Яка зараз входить в храм Господній і готується стати Матір’ю нашого Господа. І віримо, що за Її молитвами, які Вона безперестанно возносить до Свого Сина про всіх нас, Господь укріпить нас не тільки в цьому пості, але і у всьому нашому житті і допоможе нам не падати гріховно. А якщо і сталося таке падіння, Господь подасть напоумлення. Будемо намагатися кожного разу каятися, виправлятися, жити з Богом і з Його святими заповідями, навчитися повністю Йому довіряти і присвятити всього себе служінню Йому, завжди пам’ятаючи слова блаженного Августина про те, що якщо Бог буде на першому місці, то все інше в житті людини буде на своєму.

Якщо ми будемо намагатися молитися частіше, не замислюючись про те, скільки часу триває богослужіння, що ми можемо кудись поспішати або у нас можуть бути більш важливі справи, або ж ми просто втомилися, то у нас знайдеться час для всього. Людина, яка не віддає свого часу Богу, яка не готова віддати частину свого життя Творцеві, присвятити крихітну частку свого часу молитві, у неї не буде вистачати часу ні на що. Але як тільки вона почне молитися, то зрозуміє, що вона все встигає зробити, що вона встигає виконати свої обов’язки на роботі, вдома, вона буде приділяти увагу ближнім і не буде дратуватися на те, що вона втомилася або що вона витратила цей час даремно. Варто тільки присвятити своє життя Богу, віддати частинку свого серця Йому — і все стане на свої місця.

І дуже добре, якщо людина зробить це з любові до Творця, а не з примусу, адже якщо не почути голосу своєї совісті, Господь. неодмінно звернеться до нас рупором страждань, як пише один з найзнаменитіших християнських авторів ХХ століття Клайв Льюїс, і тоді вже може бути пізно, адже не кожному дається пережити ці страждання. Пережити як у фізичному плані, так і в духовному, залишившись при цьому вірним Богу.

Нехай же Господь молитвами Пречистої Його Матері укріпить нас всіх в цьому служінні Богу і ближньому, допоможе нам стати справжніми християнами не по букві, а по духу і вкаже кожному з нас той єдиний вірний шлях, яким потрібно йти, щоб, довіряючи себе Спасителю, присвятивши Йому своє життя, досягти тихої пристані Царства Небесного і вічного спасіння. І нехай збереже всіх нас Господь!

Ієромонах Інокентій (Підтоптаний)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: