У день пам’яті прп. Антонія Києво-Печерського, начальника всіх руських ченців Намісник Києво-Печерської Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел звершив Божественну Літургію (а напередодні ввечері – всенічну) в домовому храмі.

Після закінчення Літургії було проспівано тропар, кондак і величання преподобному Антонію Печерському, а також прочитано молитву перед іконою святого, після чого владика Павел подякував братії, які співслужили, за молитви, привітав із днем ангела, причасників – із прийняттям Животворящих Христових Таїн і прикликав на паству і паломників Боже благословення.

Заснування преподобним Антонієм Печерської обителі покладає початок православному чернецтву в Київській Русі. Чернечий подвиг є граничним вираженням любові людини до Бога, рухом людського серця у відповідь  на божественний заклик до християнського ділання. Важко переоцінити значення монастирів у духовному житті народу. Вплив чернецтва на світ у різні періоди історії Церкви мав часто доленосний характер. Розквіт або збідніння аскетичного ідеалу в народній душі чинило незмінний вплив на його історичні шляхи, громадську моральність, духовні основи державності. У цьому зв’язку значення Києво-Печерської обителі в історії нашої Церкви має визначальний характер.

Великий і славний засновник монастиря преподобний Антоній Печерський, за словами прп. Нестора Літописця, прославився в народі «як Антоній Єгипетський», ставши отцем православного чернецтва на Русі. Уже один із перших учнів прп. Антонія – прп. Феодосій, утвердивши в Києво-Печерській обителі Студійський статут і зберігаючи аскетичну традицію стародавніх монастирів Сходу, істотно пом’якшує її суворість євангельським діяльним служінням світові, любов’ю та милосердям до простих людей, що приходять під притулок монастиря. Преподобний Феодосій не тільки не ізолював свого монастиря від світу, але поставив його в найтісніший зв’язок із суспільством. Навіть саме положення монастиря під Києвом ніби визначало його для суспільного служіння. І саме в цій обителі бере початок настільки улюблена нашим православним народом традиція старчества.

Сльозами, молитвою і постом виріс Києво-Печерський монастир, і вже в перші сто років свого існування дав світові багатьох подвижників, які своїм житієм явили чисту жертву Богу від новопросвіченої Русі. Преподобний Никита Затворник, що став згодом єпископом Новгородським, прп. Кукша, хреститель в’ятичів, і учень його прп. Іоанн, які закарбували своє апостольське служіння мученицькою смертю, преподобний Аліпій Іконописець, прп. Микола Святоша, перший із руських князів, який добровільно прийняв чернецтво в Печерській обителі, преподобні Аврамій Смоленський, і Варлаам Хутинський, святитель Кирил Туровський і багато інших. Вони полум’яніли такою ревністю «яже по Бозі», що здатні були привабити всі чуйні душі, що стикалися з ними. Багато подвижників Печерських стали засновниками інших славних монастирів, звідси ж обирали архіпастирів для міцніючої Церкви нашої.

Крім різноманітного прояву подвижництва Печерський монастир явив також приклади страждання за віру і правду. У найважчі історичні періоди Києво-Печерська Лавра була однією з головних опор Православ’я на Україні. Навіть у роки войовничого атеїзму, коли Києво-Печерську Лавру закрили й перетворили на музей, православні люди з різних кінців землі звершували паломництво до Києва, щоб у благоговійній таємниці серця вклонитися її святиням, звернутися з благанням до мощей преподобних, котрі почивають у Київських печерах, пролити сльози покаяння й любові. Ці молитви не залишалися безплідними. Заступництвом Печерських подвижників закінчилося тяжке лихоліття, і знову сяє світла лампада Київської Лаври, підноситься сердечна молитва ченців, над усією нашою Матір’ю Церквою підноситься малиновий передзвін лаврських дзвонів.

Яскравим світильником сяє на церковному небосхилі велика Києво-Печерська Лавра, що дала світові сотні преподобних і богоносних отців – подвижників благочестя, які в молитовному предстоятельстві перед Престолом Божим благословляють нині небесним благословенням цю славетну урочистість, клопочуться за нас, тих, що приходять до них із вірою та любов’ю.

Фотогалерея: