Після Пасхальної седмиці напередодні дня особливого поминання спочилих православних християн братія Києво-Печерської обителі молилися за упокій ченців, похованих у різний час на Звіринецькому кладовищі столиці. Панахиду очолив духівник архімандрит Антоній.

Також панахиду за спочилою братією традиційно звершують у день Радониці після Літургії на братському кладовищі, розташованому при скиті монастиря на вулиці Ягідній.

Назва Радониці походить від слів «радіти», «радість». Цей поминальний день об’єднує в собі і радість Воскресіння Христового, і печаль за тими, хто пішов із земного життя. Немає більшої радості, ніж радість про воскреслого Господа, і цією радістю наповнюються не тільки серця живих, а й душі спочилих, які очікують воскресіння з мертвих.