— Що Ви порадите тим, хто вирішив постити вперше в житті? Як витримати суворість посту і наскільки важливо дотримуватися всіх приписів (Марина, м. Обухів)?

— Піст має приносити радість людині. Ми постуємо, бо відчуваємо потребу в очищенні душі від гріховних пристрастей, які заважають людині нормально жити. Початок християнського посту сходить до прикладу Самого Спасителя та Його апостолів. Перед початком Свого служіння Господь наш Іісус Христос постився протягом 40 днів і вказував на необхідність посту, поєднаного з молитвою, як на головну умову перемоги над ворогом нашого спасіння (див. Мф. 17:21), і взагалі провістив пости в християнській Церкві (див. Мф. 9:15). Багато разів постилися апостоли. Постилися і всі християни, які угодили Богу та свято і праведно жили на землі.

Церква встановила для всіх християн багатоденні пости: Великий, Апостольський, Успенський і Різдвяний, що передують великим святам і слугують приготуванням до їхнього святкування, а також одноденні пости: у середу і п’ятницю, свята Воздвиження Хреста Господнього, Усікновення глави святого Іоанна Предтечі та інші.

Для тих, хто вперше починає постити, необхідно дотримуватися закону поступовості, щоб не нашкодити своєму духовному і тілесному стану. Розраховуйте міру посту відповідно до своїх сил, і тоді піст буде для вас не обтяжливим, а легким і радісним. Що стосується приписів, то вони потрібні для того, щоб допомогти людині правильно налаштуватися на період посту, навчитися самообмеженню і внутрішній самодисципліні. Але все це потрібно застосовувати за умови розважливого й розсудливого підходу. Тому обов’язково потрібно радитися зі священиком щодо особливостей Уставу.

— Для чого взагалі потрібен піст людині? Хіба не можна обійтися менш суворими вимогами для того, щоб спастися? Поясніть, будь ласка (Роман, м. Харків).

— Християнське життя – це високий подвиг безперервного і постійного вдосконалення. У своїх посланнях апостол Павел вказує на необхідність для християнина стриманого життя, особливо відзначаючи «плотську похіть і тиранію черева». Проводячи аналогію між «тими, що біжать на ристалище», він вказує на стриманість як на загальнообов’язкову вимогу християнського подвижництва: «Усі подвижники утримуються від усього: ті для отримання вінця тлінного, а ми – нетлінного» (1Кор. 9:25).  В іншому місці стриманість прямо поставляється в апостола в число плодів духу, освяченого в християнині силою благодаті (див. Гал. 5:22–23).

Зміцнюючи волю шляхом стриманості, піст не тільки допомагає в боротьбі з гріховними пристрастями і сприяє зціленню душі, а й сприяє оздоровленню тілесного організму. При постійному пересиченні розумова діяльність пригнічується. За давнім прислів’ям, «сите черево до навчання глухе». Плоть при надмірному харчуванні гладшає, дебеліє, чуттєві нахили посилюються, а дух тією ж мірою слабшає, пригнічується, поневолюється пристрастям, розум затьмарюється імлою пристрастей, серце грубіє, стає нечутливим до благодатних впливів, звідси походить недбальство, лінощі, небажання до праці й духовних подвигів, байдужість до спасіння (див. Лк. 21:34).

Тому суворість посту – це міра, необхідна самій людині, для її духовного й тілесного оздоровлення. Люди, які стримуються і постять, бувають міцнішими і здоровішими, ніж ті, які не постять. І ніщо так не шкідливе тілу, як об’їдання і пияцтво. Сенс тілесних подвигів – не в будь-якому виснаженні й придушенні життєвості та ослабленні працездатності тіла, а в тому, щоб, за словом преподобного авви Ісаї, «тіло підкорилося душі, а душа – духу».

У християнина тіло з його потребами та інстинктами має бути підпорядковане його духовній сутності, має бути гнучким, слухняним знаряддям духу. Звідси і виникає необхідність тілесної стриманості, щоб утримувати наші сили і потреби в належних межах і дати можливість душі розвиватися нормально в релігійно-моральному відношенні.

— Владико, благословіть! Що робити, якщо здоров’я не дозволяє дотримуватися Уставу посту повною мірою, а совість не дозволяє послаблень? Дякую (Галина, м. Київ).

— Помірність у їжі має визначатися для кожного залежно від стану і міцності організму, його тілесної сили і здоров’я. Святитель Василій Великий вчить: «Не можна узаконити, щоб для всіх у прийнятті їжі був один час, один спосіб і одна міра, але загальною метою нехай буде задоволення потреби в їжі для життя, а не приємність».  «Загальне правило помірності, – вчить преподобний Іоанн Кассіан Римлянин, – полягає в тому, щоб кожен, згідно з силами, станом тіла і віком вкушав стільки їжі, скільки потрібно для підтримання здоров’я, а не стільки, скільки вимагає бажання ситості».

У разі розслаблення тіла від хвороби або взагалі за слабкості тілесної, за церковними правилами (див. Правила святих апостолів, 69), дозволяється полегшення посту або зовсім не тримати піст. «Тіло, виснажене подвигами або хворобами, – говорить преподобний Серафим Саровський, – потрібно підкріплювати помірним сном, їжею і питтям, не спостерігаючи навіть і часу».  Піст потрібен, щоб приборкати тіло здорове, приборкати чуттєвість. Тілесна ж неміч або хвороба вже сама собою доставляє те, що шукають за допомогою посту, і для немічного, отже, не те потрібно, щоб приборкувати плоть постом, а те, щоб немічне тіло підтримувати харчуванням і лікуванням, щоб воно не зробилося зовсім нездатним служити душ.

Преподобний Варсонофій Великий вчить: «Хвороба зараховується замість посту тому, хто переносить її з терпінням, дякує Богу, і через терпіння отримує плід спасіння свого».

Свята Церква у своєму вченні про піст звертає особливу увагу на необхідність правильного ставлення до посту. Піст тілесний не є самоціль, а повинен бути поєднаний з постом духовним, з добрими справами і духовними чеснотами. Відвідуйте частіше храм Божий, неухильно виконуйте своє домашнє молитовне правило, прощайте кривдників, творіть милостиню, вчіться смиренності й любові до ближніх, і піст ваш буде досконалим і благоприємним Господу!

Боже благословення Вам і всім православним християнам на прийдешній подвиг Святого Великого посту!

Свої запитання надсилайте на електронну адресу: lavrabesida@gmail.com