Яку зворушливу картину представляє нам Стрітення Господнє! Глибокий старець Симеон, що тримає на руках Немовля Бога, по той і інший бік його – Іосиф Праведний і Пресвята Діва Богородиця; невдалечині – Анна Пророчиця, восьмидесятичотирирічна посниця і молитовниця. Очі всіх спрямовані на Спасителя. У Нього занурюються вони увагою і з Нього п’ють духовні солодощі, що живлять душі їхні. Можете судити, яке велике було блаженство цих душ!..

Але, браття, і ми всі покликані не до уявлення в думках тільки цього блаженства, а до дійсного його вкушання, бо всі покликані мати й носити в собі Господа і розчинятися в Ньому всіма силами свого духу. І ось, коли досягнемо ми цього стану, тоді й наше блаженство не нижче за блаженство тих, хто брав участь у Стрітенні Господньому. Ті були блаженні – побачивши; ми ж будемо блаженні – не побачивши, але віруючи. Прикладіть увагу. Я коротко вкажу вам, як цього досягти. Ось що зробіть і робіть.

1. Насамперед покайтеся. Пам’ятайте, що в духовному житті без покаяння нічого зробити не можна. Чого б хто не шукав, початок усьому нехай буде покаяння. Як без фундаменту не можна будувати будинки і як, не очистивши поля, не можна ні сіяти на ньому, ні садити, так без покаяння нічого не можна робити в духовних наших пошуках, що б ви не зробили без нього, все – даремно. Отож, насамперед покайтеся, тобто оплачте все погано зроблене і наважтеся на одне богоугодне. Це буде те саме, що обернення погляду і всього тіла на шлях до Стрітення Господа і перший вступ на цей шлях.

2. Потім, зберігаючи постійно незмінним почуття покаяння, влаштуйте для себе такий рід життя і поведінки, щоб на кожному вашому кроці або при кожному русі був нібито переднаписуваний у вашій увазі Господь і Спаситель наш. Такий порядок сам собою влаштується у вас, якщо: а) все, що не робите, ви будете робити во славу Господа і Спасителя, робити ради Христа. Тут маються на увазі не одні великі справи, а всяка взагалі дія. Бо споглядання й слухання, мовчання й говоріння, їжа й пиття, сидіння й ходіння, праця й спокій, усе взагалі може бути присвячене Господу й освячене Його ім’ям Всесвятим. Оскільки хвилини не буває, щоб ми не були за будь-якою справою, то, влаштувавшись так у справах своїх, ви щохвилини зустрічатимете Господа, во славу Його спрямовуючи всі справи свої. Це виконати і плід від цього отримати ви можете тим зручніше, якщо при цьому: б) у порядок справ своїх повсякденних вставите чини молитовні – і церковні, і домашні, і взагалі поставите законом бути суворими виконавцями всякого Уставу Святої Церкви до малої йоти, без забобонів і кривотолкувань, у простоті серця. Оскільки зміст кожного молитвослів’я є Господь і наше до Нього звернення, то, звершуючи його або беручи участь у ньому, ви будете зустрічати Господа в співчуттях і насолодах свого серця. Якщо потім: в) проміжок часу, що залишився, ви наповните читанням Писань про Господа, або слуханням бесіди про Нього, або своєособистим міркуванням про Нього і про велике діло спасіння, що звершене Ним на землі, то самі побачите, що ані всередині вас, ані зовні не залишиться нічого, що не носило б нагадування про Господа, не привертало б до Нього увагу вашу, не приводило б ваш дух у Стрітення Йому.

3. Не слід, однак, забувати, що всі ці праці й заняття суть тільки підготовчі. На них одних зупинятися не повинно, а треба спрямовуватися далі. Як із їжі, яку ми приймаємо в грубому вигляді, виробляються потім тонкі стихії життєві, так із цих занять, які ми видимо звершуємо, які ми відчуваємо, повинні утворитися в дусі найтонші прихильності або спрямування до Господа, а саме: під працею посвячення всіх справ Господу має бути спрямування усіх бажань нашої душі єдино до Господа; під виконанням усіх молитовних слів або участю в богослужіннях повинно складатися в серці співчуття тільки до Господа і Господнього; під читанням і слуханням Писань про Господа має лежати в основі охоче спрямування уваги розуму нашого до єдиного Господа. Ті труди суть обробіток поля, а ці прагнення – схід посіяного; ті – стовбур і гілки, а ці – цвітіння і плід. Коли виникнуть у нас ці прихильності, це означатиме, що дух наш увесь своєю свідомістю і своїм настроєм зійшов у Стрітення до Господа. І оскільки Господь скрізь є і Сам шукає зустрітися з духом нашим, то взаємне їхнє Стрітення після цього влаштовується само собою. Відтоді дух наш почне вкушати блаженство Симеона Праведного, тобто почне носити в обіймах своїх сил і прагнень Господа, Який є повне їхнє насичення і задоволення. Це те, що називають вкушанням Господа, спокоєм у Ньому, розумним Богу передстоянням, ходінням перед Господом, невпинною молитвою, – предмет праць, бажань і пошуків усіх святих Божих.

Цього блага сподобитися бажаю всім вам, котрі святкують нині Стрітення Господнє. Якщо б хто, скаржачись, сказав: бажаний плід, але праця дістати його надто важка, тому можна відповісти так: добре, є легший спосіб, або спосіб простіше складений. Ось він! Покайся; потім, ревнуючи про виконання всякої заповіді Божої, ходи невідступно перед Господом, прагнучи до Нього всією увагою розуму, всіма почуттями серця, всіма бажаннями волі. Влаштувавшись так, скоро зустрінеш Господа. Він увійде в тебе і упокоїться в тобі, як на обіймах Симеона Праведного. Чим-небудь ще полегшити працю, необхідну в пошуках стрітення Господа, вже немає ніякої можливості. Молитва Іісусова: «Господи Іісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене» – сильно і потужно може допомагати в цій праці. Але, знову ж таки, не сама по собі, а за умови спрямування всіх сил нашого духу до Господа! – «Будьте тверезі, пильнуйте!» (1Пет. 5:8). «Шукайте того, що вгорі… Бо ви померли, і життя ваше поховане з Христом у Бозі» (Кол. 3:1-3). – Тоді зробившись із Господом «одним духом» (1Кор. 6:17), побачите й пізнаєте Цього Господа, і «зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере» (Ін. 16:22), ні в цей вік, ні в майбутній. Амінь.