Сьогодні Свята Церква оспівує подвиг святих сорока мучеників, які постраждали в Севастійському озері.

У всі часи були люди, які мали в собі духа лагідності і смиренності, цнотливості і послуху, любові і терпіння. Для нас же, браття і сестри, дуже важливо зараз утриматись від роду лукавого і неправдивого, від таких, які постійно чимось незадоволені, шукають свою правду, нав’язують свою хибну думку. Головне, щоб наша воля співпадала з волею Божою, яка завжди є спасительна. І цілком і повністю своє життя волі Божій предали святі мученики. Севастійські, пам’ять яких ми сьогодні звершуємо.

Ми з вами не знаємо, скільки Господь кожному з нас відміряв прожити на цій землі, тому нам потрібно завжди зберігати себе в трезвінні розуму, в вірі, в Святій, Соборній Церкві, щоб у певний час постати перед Богом і отримати те, що Він приготував тим, хто любить Його. У Церкви є все необхідне для нашого спасіння, і тільки безумна людина шукає якихось легких шляхів, які на її думку можуть привести її до Царства Небесного. Щоб зрозуміти хибність цього шляху, потрібно завжди мати перед собою образ Христа Спасителя, Який страждав і воскрес. Він — Бог і Людина, Він все нам преподав, Він все нам сказав і передбачив, і все це написано на сторінках Святого Письма, і не треба тікати, не потрібно ховатися і кидати той хрест, який Господь вручив кожному з нас по нашим силам.

Господь нікого не змушує робити ті чи інші речі, як Він не змусив вас сьогодні прийти в цей святий храм. Тільки за власним бажанням людина може зустрітися з Богом, зустрітися з мучениками, які постраждали багато століть назад, але сьогодні перебувають разом з нами. Вони просять і благають Бога за кожного з нас. І, прославляючи святих угодників Божих, ми з вами, дорогі брати і сестри, прославляємо прекрасне ім’я Господнє, Який дає нам світлий розум, відкриває для нас всю сутність буття, зміцнює нас в житті цього віку і дає сили пройти його достойно, щоб досягти тихої пристані Царства Небесного!