У Неділю п’яту Великого Посту Церква згадує і прославляє преподобну Марію Єгипетську, і в її особі представляє нам образ істинного покаяння, підбадьорює нас надією на невимовне милосердя і людинолюбство Боже до тих, хто щиро кається. Життя Марії Єгипетської, розкаяної блудниці, стало зразком покаяння для всіх християн. Зневірені, заплутані в життєвих обставинах люди звертаються до її молитов. Її приклад вказує умови спасіння — щире сердечне покаяння, надія на допомогу Господа й Богоматері та тверде рішення покласти край гріховному життю. Скільки слабких, знедолених, зневажених людських душ знаходить у її образа ясне розуміння того, що Богу ненависний тільки гріх, і будь-яка людина, що відвернулася від зла, стає дорогим чадом Божим, про яку «на Небі більше радості», ніж про ту, яка не має потреби в покаянні. Примирившись із Богом, душа знову знаходить втрачену гідність і подобу Своєму Творцеві, а з ними мир і спасіння.

«Як воїнство, на те поставлене, щоб загороджувати вхід, так знову і знову мені забороняла увійти якась раптова сила, і знову я опинялася в притворі. Так постраждавши тричі і чотири рази, і все без успіху, знемогла я, і все не могла приєднатися до тих, хто входить. До того ж і тіло моє все боліло від пригнічуючих мене людей, між яких я тіснилася, намагаючись проникнути до церкви. У соромі й розпачі відступила я, нарешті, і стала в одному з кутів притвору церковного, і ледве дещо оговталася, зрозумівши, яка вина забороняє мені бачити Животворяще Древо Хреста Господнього! Бо торкнулося очей серця мого світло розуму спасительного, заповідь Господня світла, що просвіщає душевні очі, що показує мені, що тина моїх справ забороняє мені вхід до церкви! Тоді почала я плакатися і ридати, і бити в перси, виносячи воздихання з глибини серця».