Під час створення світу Бог сказав: «…створімо людину за образом Нашим і за подобою Нашою». Образ Божий у людині проявляється в її розумових здібностях, у її владі над природою, у її могутності, у її здатності творити. Подоба Божа в ній полягає в її моральних досконалостях, у духовних прагненнях, у можливості досягти святості.

Образ і подоба Божі, за якими були створені наші прародителі, повністю відображалися в них до гріхопадіння. Гріх же порушив одне й інше, хоча не зовсім позбавивши їх людину. Залишився в людині розум і все інше, що було образом Божим, але для розвитку їх треба вжити великих зусиль, якими лише малою мірою досягається те, що спочатку отримали прародителі повністю. Залишилося в людині певною мірою прагнення бути подобою Божою, хоч іноді до невпізнання вона падає.

Щоб знову повернути людині її первісну близькість до Бога, зійшов на землю і втілився Син Божий. Він сприйняв на Себе всю людську природу, став у всьому подібний до людини, крім гріха. Прийшов Він відтворити за образом Божим створену нашу красу. Але якщо спочатку Бог створив за образом і подобою Своєю людину, яка до того ще не існувала, і людина у своєму творінні не брала жодної участі, то для відтворення першого образу потрібна участь і самої людини. Людина повинна прагнути до досконалості, щоб благодаттю і допомогою Божою досягти її.

Господь вказав Своїм вченням шлях до досконалості, Своїм прикладом показав його. Це шлях морального вдосконалення, самовіддачі, готовності скинути з себе все гріховне.

Гріх глибоко увійшов у людську природу, ніби злився з нею. Кожна людина народжується із зачатком гріха, і звільнення від нього є ніби боротьбою із собою. Тому ця боротьба болісна, але вона необхідна для наближення до Бога. «…хто хоче йти за Мною, зречись себе, і візьми хрест свій, і йди за Мною» (Мф. 16:24) сказав Христос. Хрест, який потрібно взяти, і є ця боротьба зі своїми слабкостями, пороками і гріхом. Поступово звільняючись від них, людина наближається до Бога, за образом Якого вона була створена. Немає у самої людини достатньо сил для того, але допомагає їй благодать Божа, що подається Богом через створену втіленим Сином Божим Церкву. Для того Він втілився, щоб Свій занепалий знову відновити образ.

На Фаворі Христос показав красу і славу Свого Божества, щоб знали апостоли, а через них увесь всесвіт, подобою Кого є людина і до чого наближається вона, підносячись духовно. У міру очищення людини від гріха і наближення до Бога, все більше відображається в ній слава Божа. Тому й називаються святі преподобними. Як дзеркало, відображається слава Божа в їхній душі, наповнюючи її сяйвом. Коли закінчується земний подвиг, остаточно закарбовується той ступінь подібності, якого хтось досяг. При настанні вічного Царства, воскреснуть усі люди, душі з’єднаються зі своїми тілами, і тоді «праведники засяють, як сонце, у Царстві Отця їхнього», – сказав Сам Христос своїми вустами (Матв. 13, 43).

Святитель Іоанн (Максимович), архієпископ Шанхайський і Сан-Франциський