У свято Різдва Предтечі ми з вами зібралися, щоб прославити Дивного у святих Бога Ізраїля, а також попросити у людей, щоб ми прислухалися до голосу, який сьогодні звучить не тільки на річці Йордан, а й у всьому світі: “Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне”».

Царство Небесне полягає не в прекрасно накритих столах, бенкетах, відпочинку. Царство Боже полягає в тому, щоб ми всім серцем побачили Бога. Щоб ми дали Йому притулок, щоб Свята Трійця, прийшовши до нас, в наше життя, поселилася в нашому серці. І коли в людині поселяється благодать Святого Духа, що в Трійці прославляється, тоді людина не бачить ні в чому потреби, бо Бог турбується про кожну людину.

Для того, щоб приготувати місце Царю, спочатку надсилається почет, в тій чи іншій державі вони приготують палати, приготують людей, які могли б послужити тій великій події, яка мала відбутися. Так і Господь, обираючи подружжя святих і праведних – Захарію і Елисавету, не відразу дає їм чадо по життю. А безпліддя батьків було дуже зневаженим в іудейському народі… Говорили в народі, що вони грішники. Але ми в Євангелії читаємо, що вони були непорочні. Але для того, щоб прославилося ім’я Боже, і для того, щоб вляглися людські пристрасті, відбулося зачаття не для світу, але для Бога.

Одного разу Захарія зайшов до храму, щоб покадити, і з правого боку жертовника він побачив Ангела. Ангел сказав: “Захарія, почута твоя молитва!” Настільки сильна молитва була у Захарії, що почув Господь і послав Свого Вісника – Гавриїла, який завжди сповіщає Благу Вість людям – радість.

У чому полягало це Благовістя, в чому полягала молитва? Вона була про покаяння і прощення гріхів, і друге значення цієї молитви в тому, щоб Господь послав дитину, яка відніме всіляку наругу, всіляку хулу на людину, і в той же час на Бога.

Тому що, коли людина зачинається в пристрастях, в пороках, в пиятиці, в блуді, вона не може мати такої благодаті, яку мають ті люди, які живуть в святості, живуть в послусі, в покірності Божій. І сказав Архангел, що народиться від них син, який приготує дорогу, тобто наші серця, до прийняття благодаті через Різдво Христове».

Це для нас, дорогі брати і сестри, свідчення того, що ми повинні покладати свої надії на Бога. Не повинні ніколи сумувати, не повинні ніколи, ремствуючи, нарікати на Бога.

В XXI столітті дітям нав’язують нехристиянські цінності, і багато батьків при цьому не відчувають занепокоєння. Але якщо людина для себе обере молитву, а не життєву суєту суєт, то Господь пошле все необхідне, як Іоакиму і Анні, як Авраамові і Саррі, Ісааку і Ревецці, як Захарії і Єлисаветі. Ми, віруючі, повинні приготувати свої серця, щоб Господь прийшов, утвердив нас у вірі і зробив там Тайну Вечерю.