Возлюблені у Господі брати і сестри!

Сьогодні, яким би складним і часом важким не було наше життя, ми, озираючись навколо, не можемо не радіти красі світу, що оточує нас, зелені квітучих садів і лісів! Який чудовий цей світ, бо він — творіння Боже, а в Бога все досконале: адже все — образ і подоба Божа.

Що ж є Бог? Від початку віку висушувалися уми людські над цією таємницею. Але марні були і є ці зусилля, бо таємниця ця не підвладна розуму людському. Шлях пізнання Бога — у вірі, а віра наша ґрунтується на богонатхненних свідченнях Священного Писання, на Пророках.

Передпочаткові молитви починаються словами: «В ім’я Отця і Сина і Святого Духа». Цими словами визначається Свята Трійця — Бог Єдиний по суті і Троїчний в Особах, найбільша таємниця християнської віри. Перед свідомістю того, хто шукає спасіння, першою серед догматичних істин стоїть істина буття Бога, Єдиного по суті і Троїчного в Особах.

Бог є Дух. Коли Господь Іісус Христос говорить, що «Бог є Дух» (Ін. 4:24), то цим свідчить, що Він безтілесний. Бог — Єдине в Трьох Іпостасях — Отець, Син і Дух Святий. Він разом Єдине і Три. Бог-Отець є Розум, що має Слово і Дух. Отець народжує Сина і низводить Святого Духа. Коли Бог іменується Отцем, то, зрозуміло, з Сином і Святим Духом. Син іменується Богом як Син Бога-Отця; Дух Святий іменується Богом як Такий, що походить від Отця і співприсносущний Сину. Єднання і розрізнення це — незбагненні й невимовні людським розумом. Образ Отця є Син, і образ Сина є Дух Святий. Той, хто бачив Сина, бачив Отця, і той, хто бачив Духа Святого, бачив Сина.

Господь, люблячи Своє творіння, являвся людям. Як свідчить Старий Заповіт, уперше побачив Бога праотець Авраам: «І явився йому Господь біля діб­­­­­­­рови Мамре, коли він сидів при вході в намет [свій], під час спеки денної. Він звів очі свої і глянув, і ось, три мужі стоять навпроти нього. Побачивши, він побіг назустріч їм від входу в намет [свій] і поклонився до землі,і сказав: Владико! якщо я знайшов благовоління­ перед очима Твоїми, не пройди мимо раба Твого» (Бут. 18:1-3). «І сказав Господь: чи утаю Я від Авраама [раба Мого], що хочу вчинити! Від Авраама дійсно піде народ великий і сильний, і благословляться в ньому всі народи землі,­ тому що Я обрав його для того, щоб він заповів синам своїм і дому своєму після себе, ходити путтю Гос­под­ньою, творячи правду і суд» (Бут. 18:17-19).

Але в найбільшій повноті дано було людині пізнання Бога, коли прийшов у світ Син Божий, Господь наш Іісус Христос, втілене Слово Боже, Син Людський. При Хрещенні Іісуса Христа, на виконання Пророків, коли Він молився, «розкрилося небо, і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб; і був голос з неба, Який говорив: Ти Син Мій Улюблений; в Тобі Моє благовоління!» (Лк. 3:21-22). Іоанн Хреститель бачив це і повідав своїм учням, і засвідчив це для нас, щоб полегшити нам шляхи утвердження у вірі.

На Таємній Вечері, готуючись до очисної жертви Розп’яття і готуючи учнів Своїх до проповіді Євангелія, Господь говорить: «Хай не тривожиться серце ваше: віруйте в Бога, і в Мене віруйте…  Я є путь і істина і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене… Якщо любите Мене, то виконуйте Мої заповіді.  І Я умолю Отця, і дасть вам іншого Утішителя, що буде з вами повік… Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усьому і нагадає вам усе, що Я говорив вам» (Ін. 14:1, 6, 15, 16, 26).

Ось уже 2000 років чуємо ми спасительне слово Господнє. Після Воскресіння Свого, возносячись на Небо, Господь наш Іісус Христос залишив нам Свою Церкву — Наречену Христову, Дочку Предвічного Отця, що носить у собі життя Святого Духа. Він створив її через Своїх апостолів. Свята Церква, хранителька Божественного Одкровення і ведення, веде людину шляхом постійного пізнання, шляхом спасіння. Тільки в ній — Єдиній Соборній і Апостольській Церкві, що непорушно зберегла в собі канони, можемо знайти ми єднання з Богом, знайти безсмертя нашої душі. Нехай не відхилимося на шляхи неправедні!

Дорогі брати і сестри! У ці дні всі ми будемо святкувати великі православні свята — Трійцю і День Духа Святого — день, у який здійснилася обітниця Господня про ниспослання Дарів Духа Святого на апостолів. Нехай пошле Господь Дари ці й нам, щоб могли ми серцем щирим, люблячим пізнати Бога, зрадіти про Господа, втамувати свою духовну спрагу.