Господь узяв найближчих і найдовіреніших учнів Своїх, які були завжди з Ним у найурочистіші та найважливіші моменти Його земного життя: Петра, Іакова та Іоанна, і возвів їх «вивів їх на високу гору одних» (Мф. 17:1). Піднявшись на верх гори, Він став на молитву, а учні Його сіли відпочити і від втоми заснули. Під час цієї молитви відбулося чудесне Преображення Іісуса Христа, і на відчутному рівні учням Його відкрилася слава Його. Вигляд обличчя Його змінився: «лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло» (Мф. 17:2). І з іншого світу предстали сюди два найвеличніших пророки — законодавець Мойсей і ревнитель по Богові Ілля. Вони явилися в прославленому вигляді, але розмовляли з Іісусом Христом про останні дні земного Його життя, які Він повинен закінчити в Єрусалимі. Прокинувшись, апостоли побачили славу Його і двох чоловіків, що стояли з Ним. Серця їхні сповнилися нез’ясовним захватом: утім, вони спостерігали і слухали в глибокому мовчанні.

Бог являється кожному, всі повинні для спасіння себе і близьких преображатися і змінюватися. Дай Боже, щоб приклади з Євангелія просвіщали нас, щоб життя ставало світлішим.

Наші преподобні отці преображалися, тому що жили не для себе, а для інших. І зараз ми беремо приклад терпіння і любові з наших наставників і священноначалія. У чому нехай допоможе нам Господь!