Пропонуємо увазі всіх читачів офіційного сайту Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври архівні фотоматеріали 1988 року, на яких відображені будови обителі до реконструкції. У рік відкриття Лаври корпуси Святої Печерської обителі передали чернечій братії. Насельники монастиря прийшли на Печерські гори, щоб знову запалити тут лампаду молитви. Ці фотографії є частиною особистого архіву митрополита Тульчинського і Брацлавського Іонафана, який був першим Намісником Києво-Печерської Лаври після відродження в ній чернечого життя в 1988 році.

«Нам довелося почати все заново, — згадує владика Іонафан, — на цих фото ви бачите, в якому жахливому стані були храми, братські корпуси, адміністративні будівлі. Дуже важливо було в той період, щоб почалося справжнє відродження монастиря.

Звичайно, в першу чергу був встановлений порядок звершення богослужінь, але паралельно з цим почалася і реставрація корпусів, прибирання територій. І все це в найбільшій мірі лягло на плечі братії, що прийшла тоді в монастир. Було важко. Не можна говорити, що не виникало ніяких проблем. Але з Божою поміччю і молитвами Богородиці ми всі разом поклали той благий початок, який мав продовження в наступні роки. І тепер ми бачимо Лавру зовсім іншою. Минуло тридцять років, і на тих старих фото практично невпізнанними стали лаврські корпуси і храми. Багато в чому тут особиста заслуга нинішнього Намісника монастиря митрополита Павла, братії Святої Печерської обителі, парафіян та небайдужих людей, які відгукнулися і допомогли у відновленні найдавнішого монастиря Святої Русі. Вірю, що і в даний час Господь, Який благословив нам відновити чернече життя тут в 1988 році, не попустить осквернення нашої великої святині, а молитва за мир у всьому світі буде невпинно підноситися на цих святих пагорбах».

Ми вже писали про відродження Лаври і про те, яких зусиль коштувало відродити храми і корпуси в тій благоліпності, яка була до закриття монастиря безбожною владою. На фото ми можемо бачити, як виглядав корпус № 49, в якому до більшовицького перевороту 1917 року знаходився будинок блюстителя Дальніх печер, а після 1988 року спочатку дім Намісника, а потім канцелярія Митрополії Української Православної Церкви. Там же, на Дальніх печерах, розташовується і корпус № 50, в якому зараз живе братія монастиря, а навпроти нього — Аннозачатіївський храм, стан якого на момент відкриття монастиря в 1988 році ми бачимо на фото.

Відображені на фотографіях корпуси (зараз — братські келії) № 73 на Дальніх печерах і № 42 на Ближніх печерах, стан подвір’я біля братської трапезної, зовнішній вигляд храму Різдва Пресвятої Богородиці, який зараз є Академічним храмом Київських духовних шкіл, і адміністративної будівлі Київської духовної академії і семінарії.

«Ми бачимо, в якому запустінні було тут практично все, — каже митрополит Павел, переглядаючи фотографії, — але завдяки працям владики Іонафана і братії, яка прийшла сюди для чернечого подвигу, стало можливим відродження обителі. Кожен, хто приходить в Лавру, бачить, як вона прекрасна і багата не тільки своїм духовним життям, а й прекрасна зовні. Але мало хто замислюється про те, як вона виглядала раніше, мало хто має уявлення про це. Тому я сердечно дякую владиці Іонафану за надані архівні фото, завдяки яким, сподіваюся, всі наші читачі, парафіяни, співгромадяни зможуть побачити те преображення Святої Києво-Печерської Лаври, яке стало можливим під Покровом Пресвятої Богородиці, молитвами угодників Києво-Печерських та працями зібраної Христом Спасителем на цьому святому місці братії! І нехай збереже в світі і єднанні всіх нас Господь!»

Фотогалерея: