Церква — це не суспільство святих, а суспільство грішників, що каються. Цими словами преподобний Єфрем Сирин говорить про те, до чого покликана душа кожної людини — пошуку шляху до Бога. На Русі відразу після Хрещення християнство стало поширюватися з небувалою силою. Душа нашого народу готова була сприйняти всю глибину Христової віри.

Уже в перші століття після прийняття християнства на Русі ми бачимо, скільки людей звернулося до заклику Христа все своє життя присвятити молитві, посту та покаянню. І всі ці люди щиро вірили, що Господь прийме їх труди і подвиги. Вони ставали монахами, безліч подвижників тієї історичної епохи стали святими, і їх мощі спочивають в печерах Святої Успенської Києво-Печерської Лаври, в інших монастирях і храмах нашої Церкви.

У цьому сонмі святих явив себе і Преподобний Сергій Радонезький. Він сприйняв всю глибину чернечої традиції Києво-Печерського монастиря, зумів вкоренити її в північних землях Русі, і вже навколо нього починає збиратися нова монашеська громада, подібно до тієї, яка кілька століть тому збиралася навколо преподобних засновників Печерського монастиря — преподобних Антонія і Феодосія.

І в центрі життя Преподобного Сергія завжди було покаяння. Та покірливість, з якою він звершував своє служіння, сполучалася з глибоким усвідомленням своєї гріховності, з бажанням ніколи не повторювати гріхи проти Бога. І саме таким Преподобного Сергія бачили його учні, таким знає його і вся повнота нашої Церкви.

Святитель Василій Великий говорив так: «Самий вірний знак, за яким кожен грішник, що кається, може дізнаватися, чи дійсно гріхи його прощені від Бога, є такий, коли ми відчуваємо таку ненависть і відразу від всіх гріхів, що краще погодимося померти, ніж довільно згрішити перед Господом».

Все, що Святий Сергій Радонезький робив, було во славу Божу. І навіть в звершенні ним чуда — воскресінні юнака, Преподобний Сергій не бачив в цьому своєї заслуги, кажучи, що це Господь через нього робить. Розуміючи, що людина грішна, усвідомлюючи, що людина нічого самотужки не може, Преподобний Сергій за своїм смиренням і смиренномудрістю ніколи не шукав похвали за ті чудеса, які звершувалися за його молитвами.

Преподобний жив тільки для того, щоб прославити Бога, він уникав мирської слави. Завдяки його імені і його подвигу збільшилась чернеча братія у всій Русі. З’явився на тому місці, де він трудився, один з найбільших монастирів християнського світу, а від мощей Преподобного, що почивають у Свято-Троїцькій Лаврі, і до цього дня звершуються чудеса і зцілення. Тисячі і тисячі людей день у день прибігають до раки з його цілющими мощами.

Преподобний Сергій Радонезький є одним з найяскравіших світильників чернечого життя всієї Православної Церкви, він — ходатай за нас перед Господом. Він показує нам, як потрібно каятися, проявляти християнську нелицемірну любов, як правильно розуміти Христове вчення і євангельську проповідь, залишаючись вірним Церковному Переданню.

Своїм життям він подає нам приклад, яким повинен бути християнин, якщо він себе таким іменує. Угодник Божий показує нам і шлях, по якому потрібно пройти кожному, хто жадає спасіння і вічного блаженства.

Ще й ще раз призиваючи в своїх молитвах Преподобного Сергія, будемо просити Господа дарувати нам щире покаяння, ту любов, з якою ставився Преподобний до всіх, хто приходив до нього, будемо молити про очищення наших душ, щоб разом з Преподобним Сергієм Радонезьким стати перед Обличчям Господа і з чистою совістю сповідати перед ним всього себе! І нехай збереже всіх нас Господь!