Топ-100

Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Статті

07.09.2019

Ті, що наблизили небо до землі…

иеромонах Иннокентий

Протягом декількох століть в стінах Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври відзначається два свята — Собор святих отців Печерських, що в Дальніх печерах почивають, і Собор святих отців Печерських, які почивають мощами в Ближнiх печерах. Свята ці звершуються з різницею в один місяць: 10 вересня і 11 жовтня. І хто б міг подумати, що тисячу років тому на цих схилах, які тепер називаються Печерськими, засяє така неземна благодать і для багатьох поколінь буде відкрито духовне багатство монастирської обителі.

Всього кілька людей спочатку подвизалися в цій місцевості. Преподобний Феодосій прийшов сюди до преподобного Антонія. Ці два отця стали засновниками нашої обителі. Удвох вони оселилися в печері. За своїм смиренням і усамітненим способом життя святий Антоній викопав собі ще одну печеру, пішов і оселився там, присвятивши все своє життя безмовності і молитві. Преподобний Феодосій явився духовним світильником для братії, він постійно знаходився поруч з ченцями.

З кожним роком число братії збільшувалося. Преподобний Феодосій почав благоустроювати чернече життя, ввів чернецький устав, згідно з яким братія Лаври живе до сих пір. Але найголовніше те, що святі Антоній і Феодосій стали засновниками тієї традиції, яка не припиняє своє існування вже майже тисячу років.

Протягом тисячоліть, наслідуючи преподобних Антонія та Феодосія, братія монастиря веде постницьке життя, молиться за мир у всьому світі, працює на ниві Христовій, окормлюючи всіх тих, хто приходить в Лавру за допомогою. І природно, що за ці століття печери наповнилися святими угодниками Божими. Тут ми бачимо і затворників, які пішли від мирського світу і досягли святості в мовчанні, пості і молитві. В Лаврських печерах почивають і цілителі, чудотворці, яким ще при їхньому земному житті Господь подав дари зціляти хвороби.

Є серед святих, що в печерах почивають, і святителі, які жили в різні часи, в різних політичних умовах, несли послухи на різних архієрейських кафедрах, але Промислом Божим спочили в Лаврі і тепер просять за нас у Престолу Всевишнього. Особливим подвигом здавна вважався подвиг посту, і багато святих Києво-Печерської обителі просіяли саме завдяки тому, що утримувалися від надмірностей, дотримуючись строгого посту.

Ми не можемо знати імен всіх святих, і тому, звертаючись до угодників Печерської обителі, завжди просимо, щоб Господь за їх молитвами помилував нас. Ми не знаємо, кому належать мироточиві глави, що знаходяться в печерах, але явлене нам чудо мироточення, безліч зцілень — це не що інше, як свідчення особливої вибраності у Господа.

Так було вгодно Богу, що зараз ми не можемо бачити мощей святих засновників Печерської обителі. Мощі преподобного Антонія знаходяться в Ближніх печерах, але приховані від усіх за його ж заповітом; мощі преподобного Феодосія перебувають в Лаврі, в невідомому нам місці, де їх сховала від наруги братія ще в середині ХІІІ століття. Але і до цього дня преподобні незримо знаходяться з нами.

В даний час, коли видно те світло і ту благодать, які йдуть від лаврських печер, від усіх тих угодників, чиї мощі нетлінними почивають в цих печерах, Лавра все більше і більше поповнюється братією, все більше і більше людей стікаються до однієї з головних святинь Православного світу за духовною допомогою, за зціленням від тілесних і душевних недуг.

Кожна людина, яка спускається в печери і бачить нетлінні мощі, торкається до них, молиться у рак святих, обов’язково буде почута. Слід тільки щиро і від усієї душі попросити їх заступництва, їх молитовного покрову, і тоді людина обов’язково отримає просиме. Не завжди допомога прийде саме так, як вона просить. Господь все Сам влаштує для спасіння людської душі, але молитовний покров Печерських святих завжди буде супроводжувати прохача.

Потрібно тільки завжди пам’ятати слова із заповіту преподобного Феодосія — непохитно залишатися в Православній вірі і перебувати в лоні Православної Церкви, вона єдина, в якій ми можемо отримати спасіння. Не варто спокушатися і словами тих людей, які наводять нібито раціональні доводи і свідомо противляться Православ’ю, але бути послідовниками тієї віри, яку започаткував Сам Христос, і продовжувачами якої були святі Печерські з самого першого дня заснування святої обителі.

Доля монахів — відректися від світу і в безперестанній молитві знаходити спасіння, доля паломників і прихожан чернечої обителі — посильно нести тяготи, хрестоношення повсякденних турбот, наближаючись до подвигу преподобних. У цьому полягає саме елементарне правило для нашого повсякденного духовного життя, це правило і веде нас до спасіння.

ієромонах Інокентій (Підтоптаний)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Редакція сайту www.lavra.ua

Щотижнева розсилка тільки важливих оновлень
Новини, розклад, нове в розділах сайту

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: