Топ-100

Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Прп. Єфрем, єпископ Переяславський (+1098)

Efrem  copy

Пам’ять 10 лютого
Блаженний Єфрем євнух — відомий і родовитий чоловік, дуже цінувався князем Ізяславом і керував у нього всім, прийшов з княжого палацу в печеру до преподобного Антонія, просячи його прийняти — замість служби князю — до до слуг небесного раю і покласти на нього святий ангельський образ чернечого чину. Преподобний же Антоній, повчивши його про спасіння душі, доручив блаженному Никону постригти його; той, виконуючи наказ, постриг блаженного Єфрема і вдягнув його в чернечий одяг. Яку ж скорботу навів на преподобного ненависник добра диявол за постриг цього блаженного Єфрема, як і за блаженного Варлаама, — було сказано в житії преподобного Антонія і Никона.

Князь тьми, бачачи себе переможеним тим святим стадом, яке збиралося в темній печері, і зрозумівши, що тим буде прославлене святе те місце, бідкався про власну смерть і почав злими своїми підступами дратувати серце князя Ізяслава проти преподобних, щоб викорінити те святе місце. Але не зміг він цього, був сам вигнаний молитвами преподобних і впав в яму, яку копав. І постриг цього блаженного преподобний Никон, який був приведений до князя, що йому докоряв, і сам первоначальник, преподобний Антоній, вигнані з братією гнівом княжим з печери, незабаром, за клопотанням княгині перед князем Ізяславом, повернулися в свою печеру.

Преподобний отець Єфрем, бачачи, що за його постриг таку смуту ворог навів на святе стадо, озброївся на нього богоугодним життям в печері, молитвами, постом і всенічним бдінням.

Підкоряючись у всьому повчанням отця і керівника свого преподобного Антонія, він з великим завзяттям наслідував усі його доброчесності. І як преподобний Антоній мандрував і ходив з Русі до Святої Гори, так і преподобний отець наш Єфрем горів духом бачити святі місця, щоб там спонукати себе з любов’ю на добродійні їх труди. І він благав преподобного Антонія дати йому благословення йти до Грецької країни.

І той, не бажаючи позбавляти його мзди подвигу паломництва, відпустив його з благословенням і молитвою, як колись Ной — голуба з ковчега, щоб той приніс гілку маслини. Тоді преподобний отець наш Єфрем, прийнявши молитву і благословення старця, відправився в путь і, досягнувши Константинополя, відвідував і придивлявся всюди до житія небесних людей, земних ангелів, і насичувався багатою духовною поживою, душекорисними словами і настановами тих святих отців, так що він і затримався там на деякий час.

Коли любов до батьківщини закликала його знову назад, тоді, щоб не повернутися до уявного свого ковчегу без масличної гілки, він списав устав святого Студійського монастиря, за яким посилав його від імені преподобного Антонія блаженний ігумен Феодосій, і приніс до Печерського монастиря.
Після повернення зі святих місць він прожив в Печерському монастирі трохи, але був образом багатьох доброчесностей до душевної користі братії, так що всі за нього дякували Богу.

У той час помер блаженний єпископ Переяславський Петр; з благословення Божого і за спільним рішенням, і за бажанням великого князя Всеволода Ярославича, преподобний отець Єфрем був поставлений преосвященним митрополитом Київським Іоанном в єпископа Переяславського.

Прийнявши цей великий сан святительства, він став докладати особливого піклування до справи церковного будівництва, вважаючи найдорожчим боргом для себе — множити хваління Пресвятому імені Божому. За кілька років спорудив він велику прекрасну церкву в ім’я святого Архістратига Михаїла. Також вибудував церкви: святого Феодора на вратах і святого апостола Андрія Первозванного при брамі, з кам’яних стін.

До добрих справ святого Єфрема додані наступні: «І лікарів, і лікарню, всім що приходять безкорисливо лікування, також і в Мілітіне, в своєму граді, влаштував, і по іншим своїм містам митрополичим, разом з повітами і селами».

У 1091 році, згідно «Повісті минулих літ», святитель Єфрем, єпископ Переяславський, взяв участь у перенесенні мощей преподобного Феодосія з печер в кам’яну Печерську церкву. На відміну від Лаврентіївського і Іпатіївського літописів, Никонівський говорить про це в 1093 році, але теж називає святого Єфрема єпископом Переяславським.

Поживши праведно і боговгодно, прийняв він кінець тимчасового життя. Чесне тіло його поклали з честю в створеній ним церкві.

В даний час мощі святого Єфрема спочивають в Ближніх лаврських печерах. На картах 1638, 1661-1675 і 1703 рр. вони відзначені в північно-західній частині печер і підписані відповідно: «святий старець Єфрем, скопець князя Ізяслава», «Єфрем євнух» і «Єфрем єпископ».

З 1744 року карти вказують мощі св. Єфрема в підземній Введенській церкві і в підписах майже всі називають подвижника єпископом Переяславським.
Окремо пам’ять преподобного Єфрема святкується 10 лютого (28 січня за ст. ст.) з одночасним відзначенням пам’яті преподобного Єфрема Сирина.