Пам’ять 18 жовтня

Цей блаженний отець Матвій Печерський не тільки ім’ям поревнував першому із євангелістів, але, як тому було дано бачити Ефіопську країну і викривати її в невірі, так і цей блаженний, перебувая в іночестві в Печерському святому монастирі, в дні святих первоначальників тої святої обителі, за великі свої подвиги отримав від Бога обдарування — бачити ясно обличчя підземних ефіопів, бісів, викривати їх потаємні підступи і відкривати на велику користь тим, хто спасається.

Цей блаженний старець, стоячи один раз в церкві на своєму місці і охопивши поглядом всю братію, яка стояла по всім сторонам і співала, побачив біса, який обходив їх в образі воїна; він на краях риз своїх носив липкі квіти, і кладучи на квітку щось зле, кидав її на кого-небудь. І якщо квітка прилипала до кого-небудь із співаючої братії, в тому після малого стояння слабшала увага і, знайшовши собі який-небудь привід, він виходив із церкви і йшов до своєї келії, де спав, не повертаючись більше до церкви на спів. Якщо ж кидав на кого, але квітка не приставала, той стояв міцно на співі, поки не відспівували утреню, і тоді відправлявся в свою келію. Бачивши це, старець розповів про те братії, і всі остерігалися виходити із церкви.

У цього старця був звичай останнім виходити із церкви після утрені, коли братія розходилася по келіях. Одного разу він вийшов і сів під церковним билом, бажаючи трохи заснути, тому що келія його була далеко від церкви. І він побачив, що великий натовп йде від монастирських воріт і, придивившись, побачив одного біса, що з гордістю сидить на свині, і безліч інших, що йдуть навколо нього. І запитав їх старець: «Куди ви йдете?» Біс, що сидить на свині, відповідав: «За Михайлом Тоболковичем». Старець же, осінивши себе хрестом, пішов до своєї келії — вже був світанок дня — і, зрозумівши видіння, сказав учневі своєму: «Піди запитай, чи в келії Михайло». Той пішов запитати, і йому відповідали: «Сьогодні після утрені він вийшов за монастирську огорожу». Старець повідав видіння ігумену і найстаршій братії. Закликавши брата, ігумен запитав брата про його поведінку і, наставивши його словом повчання, відпустив його в келію. Преподобний же Матвій, будучи прозорливий, і іншу братію з любов’ю навчав сидіти в келії, постійно згадувати Бога і молитися за свої гріхи.

При цьому преподобному Матвії преставився блаженний ігумен Феодосій, і Стефан став ігуменом на його місце, а після Стефана — Никон. При Никоні було Матвію таке видіння. Одного разу, стоячи за утренею, він підняв очі, бажаючи бачити ігумена, блаженного Никона, і побачив віслюка, що стояв на ігуменському місці; він зрозумів, що ігумен не прийшов до утрені, і розповів йому про те. Ігумен, прийнявши це одкровення як покарання, багато каявся, і з тих пір, відкладаючи не тільки лінощі, а й будь-яку необхідну монастирську справу, намагався перш за всіх приходити до церкви, так що після цього напоумлення він швидше досяг блаженної святості.

Також і багатьох інших видінь удостоївся цей блаженний старець і розповідав їх на користь братії. Досягнувши доброї старості, він почив у Бозі в доброму сповіданні; його чесні мощі лежать нетлінно в печері зі святими отцями, а сам він молиться за нас.

«Послання» Печерського ченця Полікарпа до свого ігумена Акиндина згадує також про участь преподобного Матвія з іншими подвижниками в зціленні св. Никити, який самовільно пішов в затвор і став жертвою бісівського зваблення, але згодом, виправившись, стяжав великі доброчесності і удостоївся бути єпископом Новгородським.

Мощі преподобного Матвія спочивають в Ближніх печерах, на картах яких вони відзначаються з 1638 року. З невідомої причини карти Ближніх печер 1638 і 1661 років вказують мощі преподобного Матвія двічі, в обох випадках називаючи подвижника володарем дару прозорливості.

Пам’ять святому Матвію звершується 18 (5 за ст. ст.) жовтня разом з преподобними Даміаном і Єремією.