Топ-100

Онлайн трансляція | 12 вересня

Назва трансляції

Прп. Лаврентій затвірник (1194)

Lavrentiy zatv copy

Пам’ять 11 лютого

Після спокуси преподобних затворників Печерських, Ісаакія і Никити, знайшовся блаженний Лаврентій, що подвизався в тому ж Печерському святому монастирі, який дерзнув як добрий воїн Христовий один боротися з нападаючим ворогом душепагубним. І дуже прагнув він молитися Богу в затворі, думаючи завжди, що про затворницьке житіє говорить Бог: «А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мф. 6:6). Але преподобні отці забороняли йому зробити це в святому Печерському монастирі, як такому, що більш інших терпить брань від ворога-спокусника, і згадали, як там ворог здолав Ісаакія і Никиту, які боролися з ним наодинці, так що вони їх ледь повернули до попереднього стану, допомагаючи багатьма молитвами.

Тоді Лаврентій, випросивши прощення, пішов в монастир святого великомученика Димитрія, що створений був князем Ізяславом, і там в іночестві перебував в затворі. Почав він жити подвижницьки і докладати велики зусилля для спасіння свого, і з кожним днем звершуючи все більші труди, умертвляючи всі пристрасті похотей голодом утримання і рубаючи їх мечем духовним, тобто голосом молитви, а розпалені стріли лукавого гасячи водою сліз.

Отже, благодаттю Божою не тільки сам був захищений від ураження бісівського, але отримав від Бога, Який дарує все, дар зцілювати чудотворно різні виразки і недуги в людях і виганяти бісів. До цього до блаженного, між іншим, був приведений один раз для зцілення з Києва чоловік, одержимий бісом, лютим і сильним, так що дерево, яке з трудом несли десять чоловік, він піднімав і закидав один. Блаженний же затвірник, бажаючи, щоб була прославлена благодать духовної його вітчизни, тобто Печерського святого монастиря, звелів вести туди цю людину. Тоді біснуватий став волати: «До кого посилаєш мене, я не смію і наблизитися до печери, заради святих, покладених в ній. У монастирі живуть 30 чорноризців, яких я боюся, з іншими я веду боротьбу». Коли він сповідав це про благодать Печерського святого монастиря, знову наказав блаженний силою волочити його туди, щоб те, що він сказав, було доведено. Провожаті, знаючи, що біснуватий ніколи не бував в Печерському монастирі і нікого не знає в ньому, запитали його, хто ті, кого ти боїшся, — всіх братів було тоді в монастирі 118. Біснуватий перерахував за іменами тридцять і сказав: «Ці всі можуть мене вигнати єдиним словом». І сказали знову ті, що вели: «Ми хочемо зачинити тебе в печері». Він же відповідав: «Яка мені користь боротися з мертвими? Бо ті мають тепер більше дерзновіння молитися Богу про своїх чорноризців і прибуваючих до них. Але, якщо хочете бачити боротьбу мою, ведіть мене в монастир, бо, крім тридцяти (як я сказав), можу боротися з усіма іншими». І почав показувати він силу свою, говорячи по-єврейськи, потім по-римськи, і по-грецьки, і, коротше кажучи, всіма мовами, які та людина ніколи і не чула, так що ті, які вели її, сильно злякалися, дивуючись змінам мови її і розбіжностям.

Перш ніж увійти їм у монастир, нечистий той дух покинув людину, і зцілений став розуміти все. Супроводжуючі його в радості увійшли в святу чудотворну Печерську церкву, щоб віддати хвалу Богові. Дізнавшись про це, ігумен з усією братією прийшов туди ж до церкви, і зцілений не знав ні ігумена, ні жодного з тих тридцяти, кого він назвав, біснуючись. Тоді запитали його: «Хто зцілив тебе?» Він же, дивлячись на чудотворну ікону Пресвятої Богородиці, сказав: «З нею зустріли нас святі отці, тридцять числом, і так я зцілився». Імена всіх з них він пам’ятав, в обличчя не знав жодного. Тоді всі разом віддали славу Богу і Його Пречистій Матері і блаженним Його угодникам.

Про подальшу долю святого Лаврентія в «Патерику» Е. Поселянина сказано: «Він, як Варнава від Павла, який розлучився на час від братії Печерської, великий плід створив і, залишивши в монастирі Ізяслава багато образів доброчесного свого равноангельского житія, знову повернувся в св. Печерський монастир, де після богоугодної своєї кончини, як не гірший від колишніх затворників, що ввійшли вузькими вратами в життя вічне, з великою пошаною покладений в печері».

На картах Ближніх печер з 1638 року згадується святий «Лаврентій затвірник».

Окремо святкування пам’яті подвижника звершується 11 лютого (29 січня за ст. ст).


Багато істориків ототожнюють преподобного Лаврентія затворника зі святителем Лаврентієм, єпископом Туровським, який в «Посланні» святого Симона до інока Полікарпа названий у числі лаврських пострижеників, а в літописному «Слові про преставлення преп. Полікарпа, архімандрита Печерського» згаданий як учасник зведення в 1182 році священика Василія на лаврське настоятельство. В силу цього мощі преподобного Лаврентія затворника в Ближніх печерах одягнені в єпископські шати. Але ряд дослідників, відносячи час дії «Слова про затворника Лаврентія» до рубежу XI-XII ст., сумніваються в правомірності ототожнення подвижника зі святителем Туровским.