«Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній».

Так починається тропар нинішнього свята, що звершується сьогодні ввечері та в неділю. І воістину, брати й сестри-християни, з-поміж усіх народжень, які знає історія світу, жодне не принесло всьому людству стільки радості, скільки принесла поява на світ Пресвятої Діви Марії. З Її Різдвом відкривається новий обрій для всього людства і починається нова історія — історія спасіння роду людського, або, як каже святий Іоанн Дамаскин, «днесь спасіння нашого главизна».

Її пришестя у світ було обіцяне Богом нашим прабатькам в Едемі, далі звіщене пророками, і протягом тисячоліть покоління за поколінням із любов’ю та тремтінням чекали Її явлення як Тієї, що має породити Месію, Спасителя світу. Цілі покоління молилися про Його втілення від Матері Божої.

Вона була вибраною посудиною, у яку зійшов і воплотився Спаситель світу. Як відомо, Свята Діва Марія — благословенний плід довгих і многосльозних молитов Її престарілих і блаженних батьків — Іоакима та Анни. Обоє вони походили з царського роду Давидового і жили в Назареті Галілейському. У центрі Назарета й нині показують місце, де колись жила зі Своїми батьками Пресвята Діва Марія. І справді, нинішній Назарет має величний собор Благовіщення, найбільший у цьому місті. В ньому кілька рівнів: спускаєшся на кілька східців — і посередині бачиш огорожу, за якою донині зберігається домівка Її батьків, Іоакима та Анни.

У престарілих батьків Богородиці був іще один дім — у Єрусалимі. Там вони проводили свої дні в благочесті й чистоті, у пості та добродіянні, але їхнє життя було позначене глибоким сумом: самотні, без нащадків, вони тихо схилялися до заходу віку. І все ж ані старість, ані неплідність Анни не ввергали їх у відчай: вони не втомлювалися благати Бога дарувати їм дитя. Передання, донесене до нас святим Іоанном Дамаскином, свідчить, що вони часто молилися такими словами:

«Адонаї, Господи Боже Саваоф! Ти знаєш наругу бездітства, знаєш журбу непліддя. Якщо Ти милостиво зглянешся на смирення рабів Твоїх і даси рабам Твоїм дитя, то ми принесемо його Тобі в дар».

І справді, Бог почув їхню смиренну молитву, і безплідна, немов всохла, вітка дерева Давидового принесла дивний плід — Немовля Марію.

Ця Дочка престарілих Іоакима та Анни не була подібна до інших дочок людських; Вона не мала Собі рівних, хоч багато хто тоді й не міг збагнути Її Божественного призначення у світі. Адже Вона була Жінкою, що мала розтрощити голову змієві (пор. Бут. 3:15: «І Я покладу ворожнечу між тобою та між жінкою…»), обіцяною Богом першим людям; Вона — Жінка, прикрашена вінцем невимовних чеснот; чудесна й благодатна Діва, звіщена пророком Ісаєю, Яка, будучи Дівою, породить Еммануїла і перебуде Дівою і Матір’ю, стане дівственним оселею і Пречистою Матір’ю Спаса нашого Іісуса Христа (пор. Іс. 7:14: «Ось, Діва в утробі зачне, і Сина породить…»).

Коли благочестива Анна породила цю благословенну Дочку, їхній старечий дім наповнився великою радістю і світлом, бо гіркими й довгими були доти їхня скорбота і чекання. Ім’я, яке батьки обрали й нарекли Своїй Немовляті, — одне з найкращих імен у давніх євреїв: жіноче ім’я — Міріям, Маріам, або Марія, що означає «приємна», «прекрасна», а також «Госпожа», «Владичиця», — Деспіна, як Її величають греки. Усі ці значення імені повністю припадають до Неї, бо дивна Немовля Марія від народження була наділена всілякими чеснотами й дарами — тілесними та душевними.

Сповнена благодаті від самого Різдва, Пресвята Марія Діва перебувала сповненою благодаті протягом усього Свого земного життя. Повнота цього Божественного дару, який наповнював Її єство і виливався на все творіння, оберігала Її від усякого гріха.

Так що, з Божої благодаті, гріх не торкнувся ані Її тіла, ані душі, і оселя Господа нашого Іісуса Христа перебувала чистою — і тілесно, і душевно.

І все ж, браття християни, Пресвята Діва Марія народилася за природними законами людського народження, а отже, не була вільна від первородного гріха, вільним від нього був тільки Її Божественний Син. Цей стан особистої святості, підкреслений тінню первородного гріха, переданого через батьків, триває в Пресвятій Діві до Благовіщення.

У мить Благовіщення, 25 березня / 7 квітня, після того як Пресвята Діва вільно дає згоду стати Матір’ю Сина Божого, – сказавши Ангелу це слово: «Будь мені за словом твоїм» (Лк. 1: 38), хоча Вона чоловіка не знала, – Вона, зішестям на Неї Святого Духа, повністю очищається від усіх наслідків первородного гріха. З цієї миті для Пресвятої Діви починається нова глава: з цього дня Пречиста Діва, абсолютно чиста і душею, і тілом, стає освяченим оселею, в якій утворюється людське тіло Бога Слова.