Отже, закінчена остання Літургія в тілесній присутності нашого владики, і ми приступаємо до Чину відспівування, чину зворушливого і тривалого. Тому наше людське повчання має бути коротким серед розлогих молитов, навіяних Божественним Духом нашими отцями Церкви.

Далекий від усякої світськості та позбавлений можливості витрачати свій трудівничий час на прийом і відвідування світських людей, спочилий архіпастир тим не менш здобув найщирішу повагу представників суспільства в усіх єпархіях, які очолював.

Усі ченці шанували і любили преосвященного Флавіана, а ченці Києво-Печерські прямо-таки його обожнювали, і такою любов’ю братії не користувався в Києві жоден митрополит. Причиною цього захоплюючого почуття була, по-перше, простота і ласка владики до всякого ченця і послушника, а, по-друге, та обставина, що він більшу частину своїх вельми чималих доходів повертав Святій Лаврі, влаштувавши в ній на свої кошти великий Благовіщенський храм, величезну бібліотеку, лікарню з церквою, лікарняну церкву для приписної Китаївської пустині і, нарешті, пожертвував Лаврі свою власну дорогоцінну бібліотеку. Братія захоплювалася цими дарами головним чином тому, що вбачала в них визнання митрополитом того величезного просвітницького значення, яке має для народу всяка упорядкована обитель як училище молитви й благочестивих подвигів.

Покійний владика придбав на землі те, чого не шукав, намагаючись збирати тільки небесні скарби; не шукаючи, набував те, чого марно шукають інші. Чим це пояснити? А тим, що люди зближуються тільки там, де між ними Бог; шукаючи Бога і знайдеш Його, знаходиш з ним і людей – ось той короткий, але високоцінний урок, який дає нам життя і діяльність покійного архіпастиря. Замкнутий у собі усамітнений монах, він виявився настільки дорогим для всіх кіл суспільства.

Слово перед відспівуванням тіла митрополита Флавіана, виголошене 9 листопада 1915 року високопреосвященним синодальним членом, Антонієм, архієпископом Харківським і Охтирським // Київські єпархіальні відомості. – 1915. – № 46–48. – С. 1088–1094 

Фотоматеріали: fotopaterik.org

1. Живописний портрет владики з фондів музею-заповідника «Києво-Печерська Лавра»

2. Сщмч. Володимир (Богоявленський), митрополит Київський і Галицький Флавіан (Городецький), митрополит Санкт-Петербурзький і Ладозький Антоній (Владковський). Фото 1912 року.

3. Супровід майбутнього страстотерпця царя Миколая II із сім’єю у 1911 році біля Успенського собору Лаври

4. Останні роки життя митрополита Флавіана (фотографія зі стереопари)

Фотогалерея: